Поки чоловік на війні, пасіку доглядає дружина
2015 року житель міста Бродів Павло Кулінець одружився з чарівною тернополянкою Христиною. Молода сім'я відразу купила стару хатину на маленькому безлюдному хуторі Козаки Золочівського району, що «притулився» до річки Стир, і почала ґаздувати. Тоді ж заснувала власну пасіку, яка була давньою мрією господаря
Насамперед придбали три бджолосім`ї, а потім зловили ще кілька диких роїв. Чоловікові в усьому допомагала дружина. Разом доводили до пуття оселю, ремонтували, доглядали працьовитих комах. У цей чудовий куточок, зусібіч оточений лісом та болотами, до них часто приїжджали друзі, аби відпочити серед чудової незайманої природи й поласувати екологічно чистим медом, набратися сил та натхнення.
Із початком війни Павло та Христина активно включилися у волонтерський рух. Зокрема, разом з іншими бджолярами шили і формували тактичні аптечки для військових, організовували збори на авто, залучали величезну кількість гуманітарної допомоги для місцевих шкіл і садочків. А в березні цього року чоловік влився до лав ЗСУ. Відтак догляд за пасікою ліг на плечі дружини, котра залишилася з чотирирічною донькою Даркою.
Нинішній сезон видався доволі непростим. Холодний травень не приніс жодного взятку, навпаки, тоді крилаті трудівниці споживали припасений раніше корм. Та з потеплінням вони активно взялися за роботу. Тож тепер стільники повнішають.
Мед має бути якісним, адже зібраний посеред дикої природи — лугів і лісів Малого Полісся. Викачуватиме його героїня нашої розповіді лише зрілим, на новому обладнанні, у пристосованому для цього приміщенні. Та й фасуватиме у нові баночки.
Такий продукт подобається не тільки нашим краянам. Він припав до душі навіть вибагливим європейцям. Кілька років тому ентузіасти на запрошення мера одного з німецьких міст представляли Україну на тамтешньому ярмарку. Мед німцям засмакував. А перебуваючи там, Кулінці ще й не гаяли надаремно часу, а знайомилися з місцевими пасічниками, відвідали навіть інститут бджільництва.
Яких бджіл тримає подружжя? Породи карпатка, а також карніку від австрійських колег. За словами Христини, вони чимось схожі між собою — тихі, працьовиті, продуктивні.
Хоча жінка освоїла ази догляду за своїми улюбленицями (зараз має 40 бджолосімей), однак водночас є певні проблеми. Так, найважче дається їй огляд вуликів, бо цю роботу завжди виконував Павло. Тепер же мусить сама братися за таку справу.
Христина каже, що впоратися зі згаданими клопотами допомагають друзі, за що їм щиро вдячна. Це, зокрема, представники волонтерської спільноти Бродівщини, багато з яких є пасічниками чи іншим чином дотичні до «солодкої» галузі. Вони підсобляють один одному, особливо тим сім'ям, члени якої служать у війську. А ще намагаються всіляко сприяти армії - разом організовують збір коштів, виготовляють дрони, вносячи посильний вклад в оборону рідної землі від агресора.
Автор: Соломія Кравець