BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Священник доглядає пасіку і виготовляє вулики

Отець Іван Малетич уже понад два десятиліття служить настоятелем Свято-Успенської церкви в селі Спаському Конотопського району; ще ж більше десяти років керує престолом у Кролевецькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці. А вільний час він присвячує пасічництву

На пасіці в усьому допомагає господареві дружина Марія. Фото із архіву родини
На пасіці в усьому допомагає господареві дружина Марія. Фото із архіву родини

Отець Іван народився на Львівщині в багатодітній родині. Змалку відчув потребу стати духівником. Після закінчення навчального закладу спершу очолив парафію на малій батьківщині. Потім разом із дружиною Марією приїхав у Сумську область нести слово Боже.

Попервах молода сім'я утримувала корову, свиней, усіляку птицю, обробляла землю… А 12 років тому за порадою колеги Ярослава Срібняка завели бджіл.

Відтоді на обійсті Малетичів не припиняється жваве гудіння. Спочатку через брак досвіду виникали проблеми. Тож доводилося читати спеціалізовану літературу, відвідувати майстер-класи, які проводили знані господарі.

Та згодом справи налагодилися — крилаті особини краще «виходили» із зимівлі, рідше хворіли, приносили більше цілющого нектару. Пасічник узявся виводити маток… Кількість сімей постійно зростала і зараз досягнула сотні.

Спочатку священник мав представників порід Українська степова та Карпатка. Останнім часом перейшов на Карніку.

— Ці комахи доволі миролюбні, майже не жалять. Водночас працьовиті, характеризуються високою продуктивністю, зимостійкістю, — розповідає отець.

Звісно, доглядати таке чималеньке хазяйство нелегко. Проте чоловікові активно допомагають дружина, син Іван — студент столичного вишу. Роботи вистачає всім.

Бджоли добре почуваються у виготовлених руками отця Івана вуликах
Бджоли добре почуваються у виготовлених руками отця Івана вуликах

Їхня пасіка — кочова. Вивозять своїх підопічних на соняшник, ріпак, акацію, липу, різнотрав'я. Тож є різні види меду. Також герой нашої розповіді заготовляє пилок, підмор, прополіс — для себе й друзів. А вощину міняє на віск для церковних потреб.

2025 рік виявився не вельми сприятливим — через погодні умови, пізню весну. Взятки видалися меншими, ніж попереднього сезону. Але і цієї кількості солодкого продукту вистачило, аби допомогти неімущим та задонатити на ЗСУ. А 10 сімей отець Іван роздав новачкам.

Зауважимо, що протягом останніх зим пасіка господаря перебуває надворі, адже бджоли не бояться холоду, а тільки голоду. Відтак доводиться залишати у гніздах багато меду, а за необхідності підгодовувати цукровим сиропом.

До речі, всі вулики Малетичів — красиві та добротні. Виготовив їх сам ґазда, який чудово володіє різними техніками художньої обробки деревини (відразу після школи здобув фах різьбяра). Зазвичай матеріалом служить червона верба. Є на його ошатнім обійсті і лікувально-релаксувальний апібудиночок…

Зрештою, вільного часу священник виготовляє й багато інших прекрасних речей. Зокрема, власноруч створив царські ворота для обох церков, якими опікується.

Авторка: Світлана Малиношевська