«Бабусю, купи ролики…»

У соцмережах прочитала зворушливу історію, яку розповіла пані Ольга. Вона зайшла у секонд-хенд, і не змогла стримати сліз…

— Це був звичайний день, люди щось вишукували серед одягу. Хтось приміряв пару взуття, дехто збирав комплект постілі, — написала Ольга. — Цінник вказував, що це передостанній день завозу, тому вартість товарів додавала людям щось цікавеньке нарити.

І тут я чую:

— Бабусю, купи ролики.

— Ні, — відповідає бабуся.

— Ну, бабуся, будь ласка, купи ролики.

Бабуся в той час шукала собі взуття…

Я зняла навушники і повністю поринула у їхній діалог. Те, як хлопчик просив ті ролики, нагадало мені дитинство, коли ти щось дуже хочеш і випрошуєш таким голосочком, склавши дві долоні перед грудьми, наче в благанні…

Не витримавши кажу: «Давай я куплю тобі ролики…».

Малий зрадів…

Пані Ольга ще поспілкувалася з Сашком і каже:

— Бери ролики. Йдемо на касу.

— Cашко подякував та побіг на вулицю. А я не могла стримати емоцій…

Пані Ольга «підсвітила» цю життєву історію.

Я мала змогу поспілкуватися з пані Галиною. Їй — 73 роки. Вона є єдиною опікункою Сашка. Родина — з Донецької області. Нині живе у модульному містечку, що на Сихові.

— Мати Сашка померла, а батько — невідомо де, — каже пані Галина. — Я доглядаю за Сашком сама. 9 липня онуку виповниться 9 років.

На життя жінка не нарікає… Каже, що у них з Сашком все є. І їжа, і одяг. Вона отримує допомогу у сумі 6 тисяч грн на місяць.

Я дізналася, що проживання у модульному містечку є безкоштовним. Харчування безкоштовне для людей літнього віку. Пані Галина отримує безкоштовне харчування.

Щоб потрапити на проживання у модульне містечко, треба звернутися у ЦНАП, написати заяву, стати на чергу. Для цього потрібно мати документи (статус ВПО). А далі - чекати своєї черги, поки зателефонують і запросять на поселення.

Вдень поселення підписується договір. Договір дає право проживати у модульному містечку до півроку часу. З продовженням цього самого договору ще на півроку. У модульному містечку є люди, які проживають там і два, і три роки.

Кімнати розраховані на чотирьох людей. Пані Галина наразі проживає з Сашком вдвох у кімнаті.

— Як вам у цій кімнаті живеться? — запитую пані Галину.

— Нормально. Все добре, — відповідає жінка.

— Чи катається Сашко на роликах? — запитую.

— Він спочатку не вмів кататися на роликах… Я хвилювалася за нього. А зараз вже навчився. Я його одного нікуди не пускаю. Якщо я вже взяла опікунство, треба все робити правильно.

Пані Галина розповіла, що онук навчається у СШ № 84.

— Він добре вчиться, — каже бабуся. — Я приходжу в школу, розмовляю з вчителями.

— Про що Сашко мріє? — запитую наостанок.

Але пані Галина на це запитання не відповіла… Зітхнула… Лише сказала, що дуже старається, щоб у Сашка було все необхідне.

Думаю, можна здогадатися, яка мрія у Сашка з Донеччини та його бабусі…