«Посунути» Кобзареву світлицю?

Однією з культурних візитівок Львівського палацу мистецтв є Народний музей Тараса Шевченка. Ця Кобзарева світлиця нараховує тисячі експонатів, які протягом двадцяти років подарували львів'яни і гості міста Лева. Загалом у збірці близько 7 тисяч томів книжок, понад 5 тисяч картин на тему Шевченкіани. Є ще скульптури, вишиті рушники, народний одяг, бандура знаного кобзаря з Канева Олекси Чуприни, яку той заповів музеєві… А також унікальна філателістична колекція — Шевченкіана у марках та конвертах. А яка тут широка збірка «Кобзарів»!

Пізнавальну екскурсію музеєм для «ВЗ» провела наукова співробітниця музею, письменниця і поете­са Галина Фесюк. Пані Галина є справжньою фанаткою цього осередку, знає тут кожну книжку і кожну картину. Аби більше лю­дей дізналося про музей, пані Галина створила ФБ-сторінку, де викладає звіти про тутеш­ні заходи. А їх багато — поетичні вечори, творчі зустрічі, концер­ти. Чи не щодня музею дарують то нову картину, то нову книгу. Люди сюди їдуть з цілої Украї­ни і з-за кордону, пишуть теплі відгуки. Але, як виявилося, у той час, як музей постійно розрос­тається і потребує нових площ, його хочуть… «оптимізувати».

Як розповіла Галина Фе­сюк, новий в. о. директора Па­лацу мистецтв Левко Ванькович повідомив, що палац отримав 6 мільйонів гривень на віднов­лення ліфтів. Нагадаємо, палац відкрили 1996 року, і тоді з пев­них причин у ліфтових шахтах об­лаштували робочі кабінети. (На цей негатив нещодавно звер­тала увагу комісія з облради). А з початком війни, коли у пала­ці розміщується волонтерський координаційний центр, ліфти стали потрібні для пересування ветеранів. Та й, зрештою, ліфти у такому великому громадському приміщенні мають бути — з огля­ду на заходи безпеки.

Але, на свою біду, музей Шевченка міститься якраз біля шахти ліфта! Тобто музеєві тре­ба «посунутися». Пані Галина сама перенесла бібліотеку у по­над дві тисячі томів у коридор. Але залишилася ще кімната з експозицією унікальної філа­телістичної збірки. Її теж треба прибрати. Але куди прибрати експозицію, яка займає цілу кім­нату? У палаці ходять чутки, що філателістичну колекцію треба буде перекладати в альбоми.

«Я коли це почула, ледь ін­фаркт не дістала, — розповідає пані Галина. — Цю колекцію не можна забирати в альбоми. Бо тоді не зможу розповісти про іс­торію розвитку філателії, розви­тку Шевченкіани у філателії. Фі­лателія — це мистецтво. Це не просто конверт, марка чи по­штівка. Тут є блоки марок, які коштують по 5−10 тисяч дола­рів. На кожному з цих стендів не можу прибрати жодного експо­ната, бо вони всі пов’язані між собою, усі йдуть в історичному та громадському контекстах».

Пані Галина показує, що певні блоки марок випускали до пев­них дат з життя Шевченка. На­приклад, 1961 року відзначали 100 років від дня смерті пое­та. А у 60-ті роки в Україні вла­да забороняла відзначати пев­ні дати Шевченкіани. Як от 22 травня — дату перевезення пра­ху Шевченка з Петербурга на батьківщину та перепохован­ня його на Чернечій горі у Кане­ві (1861 рік). У цей день в 60−70 роки минулого століття кожен, хто насмілювався покласти кві­ти до пам’ятника великому Коб­зареві, ризикував бути зааре­штованим. Тому за кордоном, у Чикаґо, ініціювали відзначення Року Шевченка. Тематичні мар­ки випустили на початку і на кі­нець року. А протягом року ви­пускали марки до певних подій. Наприклад марки «Бій під Бро­дами». Власну марку випустив СУМ (Спілка Української Моло­ді, патріотична організація, яка зародилася у 1920-х рр.), «Під­пільна пошта України».

У радянській школі твор­чість Шевченка вивчали, але тоді його представляли як со­ціал-демократа, який «допома­гав радянській владі боротися проти українського націоналіз­му». І водночас 1974 року, до 160-ї річниці з дня народження Шевченка, заборонено було це святкувати у Львові і в Києві. Але марки з Шевченкіани радянська влада випускала. І ці подвійні стандарти добре простежують­ся у філателії.

На іншому стенді - історія відкриття пам’ятника Шевченку у Вашингтоні. На еміграції укра­їнці працювали над тим, щоб ім'я Кобзаря було відоме. Зо­крема, випустили спеціальні по­штівки по 5−10 доларів, кошти від продажу яких йшли у фонд побудови пам’ятника. Ці по­штівки також є у колекції.

Є тут унікальна мапа — усі пам’ятники Тарасу Шевченкові в Україні й за кордоном (за станом на 2015 рік). Жодній людині на планеті немає 1400 пам’ятників… Вони є в 57 країнах світу, включно з Україною. Перший пам’ятник Кобзареві в Україні встановлено у Харкові 1899-го.

Перша марка в Українській державі вийшла 1918 року. Цієї марки у збірці немає, зате є марка 1923-го. І колекція за­кордонних марок, випущених до 1939 року. Їхню цінність важко переоцінити.

«Цьогоріч Народний музей Тараса Шевченка відзначає своє двадцятиріччя. Тому варто все ж таки подбати про краще і ширше приміщення для музею, якщо вже потрібно зменшити його заради ліфтів», — говорить пані Галина.

Коментар для «ВЗ»

Ігор ПАНЬОНКО, голова Львівського обласного товариства Асоціації філателістів України, заслужений філателіст України

Ця кімната Народного музею імені Т. Г. Шевченка особливо ці­кава для нас, філателістів. На стендах розміщено поштові мар­ки, конверти, спеціальні погашення, листівки та інший матеріал, який видрукувано в Україні та багатьох країнах світу. Таку збірку неможливо зібрати за короткий час. Це є праця десятків років. Системна колекція. Нещодавно ми провели у цьому музеї виїзне засідання, на якому висловили бажання доповнити виставковий матеріал та рекомендувати нашим дорослим філателістам і мо­лоді відвідати цей музей.