«Кожну рослину знаю у вічі»

Ніколи не могла подумати, що у двох чи трьох кілометрах від Львова можна виростити цитрусовий рай, у якому щонайменше 700 сортів екзотів! Як з’ясувалося, навіть у холодній Солонці можна вирощувати культури теплих країн. Саме через це 5 квітня у Солонку з Києва приїхала керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, щоб офіційно визнати Тетяну Загородник рекордсменкою у номінації «Найбільша в Україні колекція тропічних і субтропічних фруктових рослин». Пані Тетяна не просто вирощує ці рослини, а й адаптувала їх до життя у далеко нетропічних умовах.

Коли Лана Вєтрова розповідала мені, що Тетяна Загородник має 450 сортів цитрусових — від класичних лимонів, апельсинів, мандаринів, кумкватів, помело, грейпфрутів, а ще 20 сортів бананів, 30 сортів манго, 12 сортів авокадо… я не вірила. Усього, насправді, годі перелічити — не те, що запам’ятати. А от пані Тетяна знає кожну рослину, характер кожної з них, і навіть манеру поведінки у «нерідних» для неї краях.

Заходжу у «святая святих» — спеціально облаштовану оранжерею, де усе продумано до найменших дрібниць. Щоб рослинам було комфортно, збудували два роки тому височенну — аж на 9 метрів заввишки теплицю. То бананові дерева своїми величезними гілляками аж впираються у скляну стелю.

За словами Андрія — чоловіка пані Тетяни за свідоцтвом про шлюб і «правої» руки в усіх тепличних справах, тут встановлено геотермальну систему опалення, щоб підтримувати тропічні і субтропічні температурні умови. І взагалі, уся система освітлення, кондиціонування повітря, підігрів підлоги — усе це справа рук пана Андрія.

Тетяна Загородник народилася на Рівненщині. Вона — випускниця Львівського національного університету імені Івана Франка, магістр факультету прикладної фізики. Окрім того, у її «навчальному портфелі» ще й юридична освіта у Тернопільському національному університеті. Звісно, ніколи й подумати не могла, що її доля розвернеться на 180 градусів, коли постало питання про порятунок лимонного деревця свекрухи. На жаль, тоді лимончик врятувати так і не вдалося, але Тетяна вирішила: якщо з цим деревцем не пощастило, значить, на його місці мають з’явитися інші.

Придбала кілька маленьких щеплених саджанців — лимон, мандарин та апельсин. І вже тоді «захворіла» цитрусовими, та іншими екзотами… А згодом навчилася самостійно щеплювати рослини. Бо, каже, кожне щеплення — це унікальний експеримент.

І от за 9 років стільки наекспериментувала, що слава про її унікальну і єдину в Україні ферму тропічних рослин дійшла аж до столиці. Подумати тільки — 12 сортів авокадо, що дає можливість оцінити різноманітність смаку, текстури та врожайності. А також сотні інших тропічних та субтропічних фруктових рослин — серед них папаї, пасифлори, гуави, саподіла, багато сортів сапот, фейхоа, карамбола, дуріан, джекфрут, анони та багато інших, назви яких годі вимовити — не те, що запам’ятати.

Серед найбільш рідкісних рослин у її колекції можна знайти варієгатні сорти, які є справжньою рідкістю: мангостин, жаботикаба, папая, дуріан, джекфрут, саподіла, гуава, банани…

Попри те, що пані Тетяна обожнює свій тропічний сад, вона дуже втомлюється. Бо ж, окрім роботи «на фазенді», має ще й дворічного Данилка, якому треба приділити максимум уваги. І якщо старший син Владислав — хлопчик самостійний, то менший — мамина втіха і «помічник». Але найголовніше, що він не вириває рослин, любить їх, бо з пелюшок росте у цьому екзотичному середовищі.

— Поки малий вранці дві-три години спить у теплиці, я встигаю багато чого переробити, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Тетяна. — Після обіду він також любить поспати серед екзотичних фруктів, тож я і цей час використовую з користю. Я вам скажу більше: якби не мій чоловік Андрій — моя опора, підтримка, порадник і великий господар, звісно, нічого того у мене б не було.

За словами Тетяни, першими дегустують фрукти її чоловіки. Знаються на смачних плодах. Кажуть, що це не до порівняння з тими, що продають у магазинах. «Знаєте, коли взимку за вікном сніг і мороз, а ти зриваєш теплий, сонячний мандарин прямо з дерева, тоді й відчуваєш справжнє диво природи!», — каже пані Тетяна.

Коли Лана Вєтрова почала особисто з пані Тетяною рахувати рослини, то їх виявилося не 750, як було заявлено напередодні рекорду, а 844. А загалом у горщиках їх — понад дві тисячі! І то ще не кінець — у дорозі до Солонки з Індонезії та Індії тропічні рослини, яких нема в Україні, а можливо, і у цілій Європі.

Вирощування екзотичних фруктів — не лише догляд, полив, стеження за відповідною температурою… Це, насамперед, навчання. Навчання на різних сайтах, за відповідною літературою. Є рослини, з якими легко працювати, а є такі, з якими дуже складно. До прикладу, дуже «вредними» у цьому є варієгатні рослини — це такі, у яких різнокольорові листочки. Бо вони потребують інакшого живлення, освітлення, а також інших умов.

Якщо рослинам з зеленим листям треба дати багато азоту, форсфору, то варієгатні більше люблять кальцій. Тоді у них буде дуже красиве листя. Але треба «не переборщити» з сонцем. Якщо його буде забагато, то ті «незафарбовані» частинки листочків будуть просто горіти.

— Усі мої рослини — як мої діти, — усміхається Тетяна. — Не можу вибрати якусь одну з них. Я обожнюю тропіки, обожнюю кожен вид цитруса. Вірите, я кожну рослинку знаю у вічі, бо за кожну дбаю, і з кожною з них розмовляю…