Не чорно-білобока, але все ж — сорока!

Вісімнадцять років тому тайці провели у своїй країні конкурс серед птахів на пра­во називатися пернатим улю­бленцем. Місцева сорока перемогла, обійшовши осно­вного конкурента, такого ж ек­зотичного екземпляра — фаза­на мікадо.

Тайванську сороку місце­ві жителі ще називають «дов­гохвостою гірською леді». Ма­буть, через те, що живе на висотах від 300 до 1200 ме­трів. Але найперше тому, що має аристократичні форми і барви. Темно-сині кольори її пір‘я плавно переходять у пур­пурові. Від кольорової гами розбігаються очі: червоний дзьоб і лапи, білі смуги на кри­лах і на хвості, жовті обідки до­вкола очей. Модниця та й годі!

Тайванська «гірська леді» не скрекоче, як українська соро­ка, а видає високі голосні зву­ки «к'як-к‘як-к‘як». Улюблені її ласощі - дикі фіґи та інжир.

Тайванці люблять спосте­рігати за польотами цих бар­вистих особин. У повітрі місце­ві сороки нагадують кольорові феєрверки.