Дідух — дух дідів, знак урожаю й багатства

На порозі - Різдво. Незабаром гучно пролунає «Христос народився!», а окрасою багатьох осель стане праукраїнське дерево-оберіг — дідух. Саме для створення цього головного атрибута Коляди зібралися разом працівники Навчально-методичного центру культури й мистецтв Львівщини на майстер-клас. А провів його методист цього центру — народний майстер, лауреат обласної премії Володимир Мишолівський.

Насамперед методистка Надія Шалай розповіла про дідух як символ уро­жаю, добробуту й багатства, що бере свій початок із дохристи­янських часів. Ще тоді з’явився обряд зжинання першого чи останнього снопа, який супро­воджувався спеціальними піс­нями. Той сніп не молотили, а шанобливо залишали у стодо­лі й тримали до Різдвяних свят.

А перед Святвечором, коли на столі вже стояли дванадцять пісних страв, ґазда під захопли­ві погляди дітлахів вносив ді­духа до хати і встановлював на покутті - найпочеснішому міс­ці оселі, де з приходом христи­янства з’явилися ікони. Дідух — дідів дух, символ предка-по­кровителя, зачинателя роду, знак урожаю, добробуту, ба­гатства. Також уособлює безкі­нечність життя, бо, вмираючи, падаючи на землю, насіння про­ростає новою рослиною. Міцно зв’язані між собою колосочки — то єдність кожної родини й ці­лої української нації… «Традиція встановлювати дідух не пере­ривалась упродовж історії, осо­бливо на заході України. Це те, що вирізняє нас серед інших на­родів, насамперед московитів», — зауважила Надія Шалай.

Далі естафету перейняв Во­лодимир Мишолівський, який провів практичні заняття. На­самперед навчив сортувати злаки, в’язати у пучечки, ком­бінувати, прикрашати… Чоло­вік має багату практику і вели­кий досвід, котрий перейняв від своєї матері у рідному селі Ла­годові (колишнього Перемиш­лянського району). Там, на полі, котре дісталося йому у спа­док від дідів-прадідів, молодий ґазда вирощує зернові. Зжаті у жнива стебла висушує та збе­рігає у коморі. Водночас припа­сає чимало польових квітів, що теж знадобляться для роботи.

За словами пана Володими­ра, дідух можна виготовляти як з одного злаку, так і з багатьох. Проте чим їх більше, тим виріб багатший. Для створення нашо­го оберегу майстер привіз аж п’ять видів злаків: жито, пше­ницю, овес, просо і льон. «Спо­чатку треба скласти маленький снопик або пучечок. Утворену з них композицію перев’язую пе­ревеслом із сіна», — терпляче пояснював Володимир Іванович учасникам майстер-класу, на­очно демонструючи кожну опе­рацію.

Робота кипіла, ніхто байди­ків не бив. Стеблина до стебли­ни, колосок до колоска, пучечок до пучечка — і вже через годину символ Різдва готовий. У кож­ного — свій, створений власно­руч, на власний смак, який займе почесне місце в оселі… Усі учасники не приховували пози­тивних емоцій, адже мовби до­торкнулися до чогось святого, потаємного, вічного.

Цього року це вже не перша спільна робота колективу На­вчально-методичного центру культури і мистецтв Львівщи­ни. Недавно майже двометро­вого дідуха вони створювали у Народному домі села Рясного-Руського, що неподалік облас­ного центру. До майстер-класу долучилися школярі та бага­то зацікавлених місцевих жите­лів. Волонтери Волонтерського центру ЗСУ ЛМГО КПЦ «Кали­на», серед яких є і працівники Навчально-методичного цен­тру Надія Шалай, Марія і Воло­димир Бойки, завезли разом з іншими подарунками прадав­нє українське дерево-оберіг у прифронтове місто Вільнянськ (Запорізька область). Для цього довелося подолати 1200 кіло­метрів. Різдвяний подарунок від галичан красномовно свідчить: схід і захід — разом, а Україна — єдина.

Ще ж пан Володимир роз­повів про давню традицію, ко­тра побутує у його рідному селі Лагодові. Там дідух виносять із хати на Стрітення, вимолочу­ють зерно та розсипають по за­сіяних озиминою полях. Вважа­ли, завдяки цьому буде щедрий урожай. А з соломи, що зали­шилася, скручують перевес­ла, якими підв'язують стовбури фруктових дерев. Туди залізуть шкідники, що ранньої весни прокинуться зі сну. Тоді «пояси» слід зняти та спалити. Таким чи­ном у саду поменшає ненажер.

Володимир Мишолівський повідомив, що ініціативна гру­па народних майстрів, до скла­ду котрої він входить, під егі­дою департаменту культури Львівської ОВА подали обліко­ву картку «Традиція та практи­ка, пов’язана з різдвяними ді­духами» — про внесення дідуха до нематеріальної культурної спадщини України. Цей доку­мент зараз розглядає експерт­на рада при Міністерстві культу­ри України.