«Цього року популярні синьо-жовті дідухи»

Знаю деякі родини, які до Новорічно-Різдвяних свят не ставлять вдома ялинку, а купують дідух. Вважають, що саме сніп з жита та пшениці - головний атрибут свят, символ добробуту, злагоди, миру та багатства.

Мене зацікавила май­стриня з Чернігівщи­ни Наталія Голуб, яка виготовляє дідухи. А ще вона власноруч вирощує жито, пшеницю та багато інших рослин-компонентів: кермек, геліхризум, льон, гомфрену, ерингіум. А решту рослин зби­рає на лузі - цмин, звіробій, по­лин, пижмо…

— Я перукарка, але вже кіль­ка років не працюю за фахом, — каже Наталія Голуб. — 2020 року я вперше посіяла сухоцвіти. Мені завжди подобались квіти, які довго зберігаються. І вони добре почали рости. Тоді поду­мала, чому б мені не спробувати їх продати? Так почала вирощу­вати сухоцвіти, різновидів яких є дуже багато.

Якось переглядала відео на YouTube і випадково побачила майстра, що виготовляв діду­хи. Мені самій захотілося такий зробити. Я почала цікавитися історією його виготовлення. Але єдиної думки, як має вигляда­ти дідух, немає. У кожному ре­гіоні дідух виглядає по-різному. Відомо, що наші предки відтоді, як почали вирощувати хліб, за­вжди заносили у хату на Різдво сніп — з жита та пшениці, як сим­вол багатства, добробуту, миру та злагоди.

Окрім жита та пшениці, я в’яжу у дідух різні сухоцвіти: цмин (у народі - безсмертник), звіробій, полин, ерингіум — це такі сині колючки, у народі - ми­колайчики. Їх є кілька різнови­дів.

— Важко сухоцвіти вирощу­вати, вони вибагливі?

— Звісно, важко. А ще треба їх зібрати, висушити (правильно і вчасно), почистити, а головне, — зберегти належним чином. Але найголовніше, що це — улюбле­на справа! Окрім дідухів, я ще виготовляю композиції зі су­хоцвітів. Особливо популяр­ний — кермек. Розсаду кермеку та деяких інших рослин я почи­наю сіяти ще взимку, маю сте­лаж, підсвітку. З кожним роком люди все більше і більше при­глядаються до сухоцвітів, хоча раніше мені закидали, що це, мовляв, «мертві» квіти. У мене є постійні клієнти, які не один рік замовляють у мене компо­зиції зі сухоцвітів. Кермек, на­приклад, дарують на день на­родження і навіть на весілля. Деякі сухоцвіти я фарбую, ви­глядають дуже гарно і стильно.

— У вашому регіоні попу­лярний дідух?

— Є люди, які не ставлять ялинки, а замовляють дідух (на­разі це не є масовим явищем). Але, за моїми спостереження­ми, з кожним роком все більше і більше людей замовляють ді­дух. Ялинка — це гарно, приєм­ний запах. Це радість для дітей. Але дідух — це наша українська традиція. Наші предки вважа­ли, що дідух об'єднує три світи: минуле, теперішнє і майбутнє. Вкладали у дідух багато сенсу, з великою повагою до нього ста­вилися. Я вже кілька років ялин­ки не ставлю. Ставила, коли син був молодшим.

— Які маєте секрети виго­товлення дідухів?

— Це копітка робота. Вліт­ку жито, пшеницю обрізаю, ви­сушую. Стебло пшениці мож­на відбілити у розчині перекису водню (60%), розведеного на­половину з водою. За кілька днів колоски стануть білого кольору. У подальшому їх можна пофар­бувати харчовими барвника­ми. Коли в’яжу дідух, викорис­товую тільки натуральну нитку (шпагат). Енергетично йому не повинно нічого заважати. Наші місцеві майстри-умільці пле­туть з соломи косички. Вони дуже гарно виглядають. Черво­ну стрічку вплітають, так роби­ли наші предки. Я ще досі вчуся! До речі, у жодному разі дідух не можна викидати на смітник піс­ля свят, його треба спалити.

— А можна той самий дідух поставити наступного року?

— Наші предки вважали, коли у хаті є дідух, тоді до нас прилі­тають душі наших рідних помер­лих. І всі свята вони проводять з нами. І щоб їх відпустити, дідух треба спалити…

— Скільки коштують ваші дідухи?

— 400−650 грн (ціна зале­жить від розміру). Найвищий ді­дух, який я робила, був 90 см. Я тільки починала працюва­ти, пристосовувалась, як кра­ще в’язати… Зараз найбільший попит на дідухи розміром 50−60 см. Цього року популярні си­ньо-жовті дідухи. Так само є по­пит і на патріотичні композиції з квітів. Але можна просто пучок пшениці в хаті поставити, і вже буде гарно!

— А ще важливо виготовля­ти дідух з добрими намірами, вкладати у нього душу…

— Я не просто захопила­ся цією справою, я закохала­ся у неї! Це відчуття матеріалу — соломи, пшениці, жита… Мені дуже подобається. Коли май­стер робить дідух, не важлива кількість колосків (хоча вважа­ється, що треба класти непарну кількість). Головне — не вклас­ти у дідух негативу. Виготовляти його треба з добрими помисла­ми й настроєм. Дідух має магіч­ну силу!