Дідух — оберіг родини

Виготовленням головного атри­бута Коляди змалку займається Володимир Мишолівський зі села Лагодова Львівського району (раніше — Перемишлянського). Там він має май­стерню.

У пана Володимира дві вищі освіти: юри­дичну та державного службовця. Працював сільським головою. Але завжди цікавився народними традиціями та звичаями.

У його рідному селі соломоплетінням займаються багато людей. Ці навички чо­ловік перейняв від матері й бабусі. Потім їздив на майстер-класи до Києва, у музей імені Пирогова, спілкувався з фольклорис­тами.

Далі вже було самовдоско­налення. До своїх дідухів у ком­позиції Володимир Іванович до­дає тризуб, зірки, ангелів.

Віднедавна він доєднався до команди Комунального за­кладу Львівської обласної ради «Навчально-методичний центр культури і мистецтв Львівщи­ни». Там не лише працює май­стром, а й досліджує декора­тивно-ужиткове мистецтво. Торік за цикл творчих робіт «Об­рядова Україна» (2022−2024) він отримав обласну премію у номі­нації Народна творчість — імені Філарета Колесси. Тепер голо­вне завдання ентузіаста — вне­сення дідуха до нематеріальної культурної спадщини.

«Українці виготовляють зга­даний атрибут, бо є хлібороб­ським народом, сівачами. Коли ще наші прародичі тисячі років тому були язичниками, то жали зернові і дякували богам (на­приклад, богу Сонця Дажбогу) за щедрий урожай. Перший чи останній зажинковий сніп при­возили додому, а на Святвечір заносили до хати», — пояснює дослідник.

На початках стебла зв’язували перевеслом. Тепер уже виготовляють різноманіт­ні композиції, удосконалюють процес прикрашання.

В активі героя нашої розпо­віді - сотні різноманітних ви­плетених речей. Скажімо, його дідухи є не лише в Україні, а й за кордоном — у Франції, Німеч­чині. Один із них — заввишки 15 м — 2009 року навіть внесено до Книги рекордів України.

Перед святами майстер від­криває всім охочим таємниці творчого процесу. Приходять до нього люди різного віку — ма­люки з батьками, учні, студенти та навіть пенсіонери. Під умілим керівництвом наставника вони створюють оригінальні вироби.

Щоб виготовити дідуха, спо­чатку треба скласти маленький снопик із вівса і льону, сухих кві­тів. Їх перев’язують перевеслом зі сіна.

Матеріал для плетіння Воло­димир Мишолівський заготов­ляє власноруч на своїй ділянці площею кілька соток, яку отри­мав у спадок від діда. Упродовж багатьох років вирощує тут жито, а також льон, овес, пше­ницю, ячмінь, просо для декору.

Сподівається, що наступного року теж виготовлятиме діду­хи. Тож уже засіяв жито й озиму пшеницю. Навесні кине у ґрунт зерна ячменю.

До речі, достеменно знаємо час встановлення дідуха. А от коли його виносять із хати — думки різняться. Дехто робив це після Різдва та відразу спа­лював.

Чоловік розповів про давню традицію з його рідного Ла­годова. Там солом’яний виріб полишає домівку аж на Стрітен­ня. Вимолочене з нього зерно кидають на засіяну озиминою ниву. Тоді, вірили, добре вро­дить хліб.

А зі стебел скручували пере­весла і підв'язували внизу стов­бури фруктових дерев. Сюди залазили шкідники, що проки­далися навесні. Відтак слід було зняти ці «пояси» та спалити ра­зом із ненажерами. Як наслідок, оздоровлювався сад.

Анна ВОЙТЮК