40 видів крафтових сирів та королівське морозиво

Її діти живуть за кордоном, тож кли­кали до себе. Але пані Ірина вирішила залишитися на Батьківщині. Освоїв­шись на новому місці, зайнялася сільським господарством (хоча досі була далека від нього).

Розпочала з однієї кізоньки. Та чотири­нога улюблениця сама дуже нудьгувала, тож довелося придбати їй товаришку. По­ступово поголів'я розросталося і зараз на­лічує 30 тварин чотирьох порід. Своїй фер­мі господиня дала назву «Срібне копитце».

Щодня вона прокидається вранці та прямує до підопічних. Клопотів біля них достатньо — доїть, годує, вичісує. Новона­роджених малят доводиться напувати з со­ски… Навіть коли летить ракета, ентузіаст­ка не біжить у підвал, а поспішає в сарай, аби заспокоїти переляканих тварин.

У стаді Ірини Володимирівни є пред­ставники порід альпійська, нубійська, ламанча, котрі дають по 5−6 літрів мо­лока. Воно якісне, без специфічного за­паху.

Із такої продукції Ірина Сухіна у 2016 році взялася виготовляти сири. Розпо­чинала з бринзи. Згодом шукала в Інтер­неті рецепти твердих сирів… Тепер їх має в асортименті 40 видів — справді на будь-який смак. Є й такі, яких не купиш у магазині. Зокрема, тільки тут можна спробувати авторську Бакоту, що визрі­ває на мелісі та м’яті, покривається ме­дом і пахучими травами. Не треба їхати до Франції, щоб скуштувати легендар­ний сир Валансе, адже є він у Крушанівці.

— Холодної пори молока меншає, але воно жирніше, тоді варю насичені сири. Потепліє - сировини більшає, тож з’являється ексклюзивна продукція з бі­лою та голубою пліснявою. Усі закваски, ферменти замовляю за кордоном, — каже жінка.

Звичні тверді сири героїня нашої розпо­віді виготовляє за стандартними технологі­ями, додаючи перчинки, родзинки… Чоло­вікам до вподоби сирні кульки з рожевою вулканічною сіллю, часником і травами.

Зараз великий попит на американ­ський сир Драй Джек із шестимісячною витримкою. Якщо всі інші пресуються в формах, то цей — у серп’янці (спеціальній тканині).

Віднедавна ґаздиня ще й видає «на-гора» морозиво. І не просте, а королів­ське (бо такий рецепт три століття тому використовували французи у монаршому дворі). До нього не додає жодної хімії чи пальмової олії, а тільки вершки і згущене молоко.

На цьому Ірина Володимирівна не має наміру зупинятися, а розширює асорти­мент. Водночас радо приймає гостей, ді­литься досвідом, проводить для всіх охочих майстер-класи. До неї навіть приїжджали винороби з Іспанії. А виготовлені на Хмель­ниччині сири куштували у Швейцарії, захо­плюючись неповторним смаком.

Анна ВОЙТЮК.