«Найбільші чайові, 200 євро, мені залишили іспанці»
Українка Марина Майко працює офіціанткою на престижному італійському курорті, де відпочивають мільйонери з усього світу!
З українкою Мариною Майко я познайомилась через Instagram. Останні три роки вона живе в Італії (у Тоскані). Про життя і роботу розповідає у своєму блозі. У літній сезон працює офіціанткою у ресторані на одному з престижних курортів Форте-дей-Мармі, де відпочивають заможні люди з усього світу! Серед них чимало — відомих зірок.
Марина народилася у місті Нікополі (Дніпропетровської області). Вчилась у Луцьку, працювала у Києві. Мама Марини 30 років працює в Італії - доглядає за літніми людьми. Має бездоганну репутацію, є однією з найбільших оплачуваних працівниць у цій сфері. В Україні жінка працювала вчителькою математики.
Марина розповіла журналістці «ВЗ» про забаганки багатих клієнтів, хто дає офіціантам щедрі чайові, і як в Італії мільйонери святкують весілля.
На узбережжі Тоскани усі заклади — це сімейний бізнес
— У 21 рік я переїхала з Луцька до Києва. Жила і працювала у столиці 17 років, — розповідає Марина Майко журналістці «ВЗ». — У Києві опанувала багато професій: від піар-менеджерки у відомих глянцевих журналах до керівниці департаменту маркетингу в інвестиційному бізнесі. Здобула потужний багаж знань у менеджменті. Працювала у міжнародних компаніях, які інвестували кошти у нерухомість.
Після розлучення з чоловіком, ми з донькою переїхали до Луцька, де жив мій тато. Він мені допомагав з річною донькою. У Луцьку працювала артдиректоркою відомих ресторанів та рекреаційних комплексів. Організувала інвестиційний клуб, разом з партнерами інвестували кошти у нерухомість. Відкрила власну івент-агенцію, у якій проводили бізнес-заходи та психологічні тренінги.
Я добре заробляла, але в якийсь момент мені стало нецікаво займатися цим… У той час почалося повномасштабне вторгнення… Багато подруг поїхали до Польщі. Мені не хотілось. В Україні мене нічого не тримало. Доньці на той момент було вісім років і колишній чоловік забрав її до себе на Кіпр. Знайома попросила відвезти її з сином до родичів в Італії. Так і вирішили. Поїхали.
Моя мама має гарні стосунки з колишніми роботодавцями. Вона домовилась про літній будинок для мене на два місяці. Так почалось життя в іншій країні. Спочатку просто жила, звикала, приглядалась… А через два місяці почала шукати роботу у ресторанній сфері. Я живу на узбережжі Тоскани. Тут дуже багато закладів харчування, різних пляжних комплексів. Ресторанну сферу я добре знаю. Італійською мовою не володію, знаю лише англійську, і мені запропонували роботу у Форте-дей-Мармі. Це престижний курорт, куди приїжджають заможні люди з усього світу! Мене взяли у ресторан офіціанткою.
— Вам запропонували лише цю посаду?
— На узбережжі Тоскани усі заклади — це сімейний бізнес. Керівні посади займають власники бізнесу, які з ранку до вечора працюють у своєму ресторані. У них працюють їхні родичі, і пробитись на якусь кращу посаду досить складно. Але я була рада, люблю новий досвід!
Спочатку у мене були труднощі, бо я не розуміла, як працює ресторанна сфера в Італії (в Україні зовсім інші правила). Є багато нюансів, наприклад, щодо замовлень. Я на своєму рівні не мала права робити замовлення по кухні, а лише по бару. Якщо я робила щось не те, на мене злились колеги-офіціанти… Нині я знаю усі правила. Звісно, іноді бувають на роботі конфлікти, але це робочі моменти.
— Ви розповідали, що італійці можуть по 20−30 років працювати офіціантами у ресторані. Йому вже 70, а він ще таці носить…
— Це правда! Власники ресторанів набирають персонал, який працює у них десятками років! Вони, як одна сім'я. Італійці не такі кар'єристи, як ми (усміхається. — Авт.). Коли побут влаштовує, їм більшого не треба.
— Що вас найбільше вразило під час роботи у ресторані? Можливо, якесь незвичне святкування весілля…
— У ресторані щодня відбувається щось цікаве. В Італії не так святкують весілля, як в Україні. У цьому ресторані, де я працюю, багаті клієнти, наприклад, не забирають продукти додому, які залишилися після святкування. А на столах можуть залишатися нарізки італійського м’яса, сиру, морепродукти… Те, що залишається, персонал забирає додому. На моїй попередній роботі ресторан усі продукти, які залишалися після гостей, викидав…
Нещодавно у нас було колоритне весілля: наречений — з Австралії, вона — з Сінгапура. Вони замовили наш ресторан на три дні! У перший день була передвесільна вечеря, прийшло 140 гостей!
Під час застілля тут не виставляють усі страви на стіл одночасно. Роблять, наприклад, окремий стіл з морепродуктами, або стіл — з сирами…
Стоять два офіціанти, на тарілочку вам накладають, або гості самі беруть те, що їм подобається. Такі весілля трішки дешевші. Є дорожчі весілля, коли порційна подача страв. Спочатку гостям подають закуски. Після церемонії привітань, приносять перші, другі, треті страви і десерт.
— Який десерт в Італії найбільш популярний?
— Тирамісу. Також популярні десерти з фісташковим мусом та шоколадом. Має попит італійське морозиво, влітку — лимонний та полуничний сорбет.
— А що заборонено офіціантам під час святкувань весіль?
— Якихось жорстких заборон немає. Зрозуміло, що я у залі не маю права пити воду. Якщо у мене спрага, я маю піти у спеціальне приміщення для офіціантів і попити. В Україні, зрештою, так само. У Форте-дей-Мармі багато клієнтів з пострадянського простору. Вони переважно розмовляють російською. У цих клієнтів мені дозволяють брати замовлення, в італійських клієнтів я не беру замовлення, бо наразі не розмовляю італійською на достатньому рівні (нині активно вчу італійську мову). Менеджери нашого ресторану досить лояльні. У мене дитина, мені часто треба відпрошуватися з роботи. Мушу забрати доньку зі школи, завезти до мами, тоді повертаюся на роботу. Менеджери жодного разу мені у цьому не відмовили.
«Коли араби сідають за стіл, ми одразу забираємо келихи…»
— Якою є система чайових в італійських ресторанах? Є країни, де чайові включають навіть у рахунок.
— В Італії такого немає. У них це вважається некоректним щодо клієнта. Якщо клієнту сподобається сервіс, він може залишити офіціанту чайові. Бувають випадки, коли клієнти смикають офіціанта по сто разів… Наприклад, кажуть: «Зробіть дитині кашу!», коли каші в меню немає. Такі капризні клієнти — араби. Вони не дотримуються ресторанного етикету, у компанії поводять себе шумно, на столі - безлад… Іноді багаті араби грубо розмовляють з персоналом.
Менш заможні араби замовляють, зазвичай, одне й те саме: піцу «Маргариту», картоплю-фрі, пасту з помідорами і кока-колу. Алкоголю араби не вживають, тому, коли сідають за стіл, ми одразу забираємо келихи.
Італійці відпочивають у нас цілий сезон: беруть місце на пляжі в оренду на три-чотири місяці, обідають у ресторані. Усі витрати додаються у їхній загальний рахунок, тому чайових вони, зазвичай, не залишають. Щедрі чайові італійці можуть залишити, коли їдуть з відпочинку. Але найбільші чайові, 200 євро, мені залишили іспанці. Іспанці приїжджають на відпочинок великими сім'ями — по десять осіб. Одній офіціантці літній іспанець дав 400 євро чайових, а мені - за те, що я прибрала у нього на столі, сунув у руку 100 євро.
росіян в Італії стало значно менше. Їх не пускають, приїжджають тільки ті, що мають в Італії майно. До речі, саме росіяни для італійців були основним джерелом доходу. Коли росіян стало менше, туристична галузь Італії почала занепадати… росіяни скуповували багато вілл на березі моря. Зараз цього немає, ціни на нерухомість падають.
— Заробітчанки з України часто купують нерухомість в Італії?
— Якщо літня людина, за якою доглядають заробітчанки, не має спадкоємців, згідно з контрактом, після її смерті, вони можуть отримати житло у спадок. Знаю українку, яка отримала квартиру у центрі Верони, і зараз здає її в оренду. Інша — отримала дві квартири після смерті власниці за якою доглядала довгий час.
Якщо з людиною роботодавці підписують безстроковий контракт, тоді на дуже класних умовах можна отримати кредит у банку з низькими відсотками. Для банка — це гарантія, що людина має постійну роботу, тоді вона може самостійно купити житло. І цим дуже багато хто користується. Утім банк може відмовити у кредиті італійцю, який, скажімо, має хороші прибутки, але який започаткував свій бізнес лише рік тому.
Знаю також заробітчанок, які продали майно в Україні, і купили нерухомість в Італії.
«У Форте-дей-Мармі нерухомість — від 2,5 млн євро до 20 млн євро за будинок!»
— Яка вартість нерухомості в Італії?
— Я живу у Тоскані. Тут мало нового будівництва. В основному старий житловий фонд. Дехто купує таке житло, робить капітальний ремонт, і продає дорожче. Такі об'єкти можна знайти, але не біля моря. Якщо від'їхати 20−30 км в гори, там можна знайти нерухомість і за 30 тисяч євро. На півдні Італії можна купити квартиру за 20−25 тисяч євро. Квартири за сто кілометрів від Мілану коштують 30−40 тисяч євро. У Форте-дей-Мармі, де я живу, нерухомість від 2,5 млн євро до 20 млн євро за будинок! Моя знайома купила квартиру на першій лінії біля моря у Віареджіо — 450 тисяч євро за 80 кв. м! Ціни на нерухомість в Італії дуже різні. У всіх історичних центрах невеличких міст можна знайти недорогу квартиру, але потрібно буде вкладати чималі кошти у ремонт. А ще в Італії можна виграти квартиру на аукціоні. Але треба мати резиденцію. Моя знайома у Ліворно на аукціоні викупила квартиру за 40 тисяч євро. Ця квартира вартувала 80 тисяч євро.
— Які заробітки в Італії?
— Різні. Одні працюють на півдні Італії за 800 євро прибиральницями. Інші влаштовуються на роботу менеджерами за 5 тисяч євро на місяць. У мене заробітки — вищі середнього. Професія офіціанта в Італії вважається досить престижною. Я була свідком, коли російськомовна клієнтка почала ображати офіціантку. За столиком сиділи італійці, які поскаржилися власнику ресторану на грубу поведінку клієнтки. Сказали, що її не мають права тут обслуговувати…
Насправді можливостей в Італії є багато, але потрібно знати італійську мову та не боятись змінити професію! Звісно, бувають важкі моменти… Я, наприклад, працювала у зимовий сезон у горах. У мене був дуже складний графік роботи: з сьомої ранку до четвертої години дня та з сьомої вечора — до дванадцятої години ночі. Колектив був хороший, я мала житло. Але я майже не спала. Від недосипу почалися проблеми зі здоров’ям, тому змушена була залишити цю роботу.
«Італійка здає в оренду розкішні вілли, а у вільний час… прибирає будинки багатих клієнтів»
— Про італійців, зазвичай, кажуть, що вони нікуди не поспішають, живуть у своє задоволення…
— «Фішка» цієї країни — жити, відпочиваючи… Італійці, які заробляють тисячу євро на місяць, живуть прекрасно! У них традиція: на вихідні разом з сім'єю піти на піцу, випити Prosecco… Якщо зайдете о восьмій ранку у будь-яке кафе, там немає вільного місця! Італійці люблять перед роботою зайти на 20 хвилин у кафешку, випити кави та з'їсти круасан, поспілкуватись зі знайомими офіціантами… Кава коштує - євро двадцять, круасан — євро п’ятдесят.
Я помітила, що багато італійських сімей свідомо не народжують дітей. Кажуть, що хочуть жити для себе. Натомість мають вдома двох песиків… Зранку виходиш, і бачиш, що людей з собачками більше, ніж з дітьми. Італійські чоловіки також не поспішають одружуватися… В Італії жінка захищена законодавством. Через зраду чоловіка, наприклад, може забрати у нього усе майно. Для багатьох італійських чоловіків мама — ідеальна жінка. І дружина має змиритися, що у чоловіка завжди на першому місці буде мама.
Моя подруга познайомилась з італійцем через сайт знайомств. Вони вже три роки живуть разом — душа в душу. У нього до неї була українка, але він постійно їй зраджував. Моя подруга — більш мудріша у стосунках. Він для неї гори зверне! Щодня возить її на роботу, 30 км від дому, хоча йому в іншу сторону. Робить для неї усе!
В італійських сім'ях жінки менше працюють, ніж в українських сім'ях. В Італії жінка може більше дозволити собі бути дома. При цьому чоловік все одно буде допомагати з дитиною. Не буде такого, мовляв, я прийшов з роботи, втомився, відчепіться від мене. Таку любов до дітей прищеплює йому мама. Але бувають винятки з правила (усміхається. — Авт.). Знаю італійку, яка здає власні розкішні вілли в оренду, а коли має час та настрій, йде на прибирання до багатих клієнтів…
— Де плануєте відпочити після завершення літнього сезону у ресторані?
— Планую з подругою відвідати південь Італії. Мене надихає острів Капрі, неймовірне поєднання краси природи та місцевої архітектури. Цей острів наче п’ятизірковий готель, де всі вулиці та будинки чисті та доглянуті (в Італії є чимало міст, які є досить брудними).
— Ви ведете в Instagram свій блог. З якими проханнями до вас звертаються підписники?
— За останні 4 місяці додалось 5600 людей. Тож планую і надалі розвивати свій блог. Багатьом потрібна інформація про Італію. Звертаються з проханнями — допомогти з роботою. Багато дівчат втратили віру у те, що можуть реалізуватися у Європі, їм потрібна підтримка.
