Ніщо так гарно не зігріває, як лемківська ватра

Для Львівщини подібні події - не нові. Щороку збираються нащадки тих, кого у 1947 році під час операції «Вісла» було виселено із споконвічно заселених українцями земель Східної Польщі, на всеукраїнську «Ватру» під Тернополем, у Монастириську. Така ж сама «Ватра», але меншого масштабу — для лемків, що проживають на Львівщині, щороку збирає тих, хто не забуває про власне коріння, у Львові. Аналогічна традиція прижилась на Самбірщині. У Кульчицях на своїй районній «Ватрі» в основному зустрічаються діти та внуки тих, хто після 1947 року осів та живе як у самому Самборі, так і в багатьох інших населених пунктах краю. А ось на Дрогобиччині, де як у самому Дрогобичі, так і в Трускавці, Бориславі, а також у Рихтичах, Попелях і деяких інших селах району, компактно проживають нащадки виселених у 1947 році з рідної землі лемків, фестиваль лемківської культури дотепер не проводився.

Коли не дуже про фестивалі думається

«Чесно кажучи, — розповідає голова лемківського товариства на Дрогобиччині Петро Сметана, — я не знаю, чому так довго „народжувався“, аж тепер дійшло до організаційного оформлення нашого районного фестивалю. Бо саме товариство функціонує давно. Ми між собою підтримуємо тісний контакт, регулярно, один раз на місяць, збираємось у Народному домі імені Івана Франка, де обмінюємось думками, розповідаємо про новини, які мають стосунок до „лемківського світу“, до якихось поїздок готуємось». Трішки дивно, що саме сьогодні, тепер це сталося, що, попри всі сьогоднішні труднощі та випробування, які випали на долю України, коли не дуже про фестивалі та святкування думається, ми, солідаризувавшись, спромоглись організувати свій фестиваль. Не знаю, як далі буде, бо ж війна. Але сподіваюсь, що на Дрогобиччині новонароджена лемківська «Ватра» здобуде статус традиційної та проводитиметься щороку".

Пам’ять депортованих вшанували

Як буде далі - покаже час. Наразі ж лише одне можна сказати: фестиваль вдався на славу. Немалу роль відіграло місце проведення. Еколандшафтний парк «Козацька слобода «Раковець» — це вісім озер з інфраструктурою в оточенні дубових пралісів. На 24 гектарах відновлені стави, які тут існували ще в часи Австрії. Є на території комплексу і своя капличка, де цієї неділі під головуванням помічника єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, владики Григорія Комара відслужили молебень, вшанували пам’ять багатьох тисяч лемків, які були депортовані з батьківської землі. Після цього сам фестиваль розпочався. До присутніх звернулись голова Дрогобицької міської ради Тарас Кучма та членкиня Президії Світової федерації українських лемківських об'єднань, народна депутатка України Софія Федина. Зберегти свою культурну спадщину, передати її наступним поколінням. Про це слід найперше дбати. Пісні, танці, традиції - це складова пам’яті народу. Недаремно у сьогоднішній жорстокій війні ворог так несамовито та люто українську культуру прагне винищити, нашу ідентичність стерти. Гості фестивалю мали нагоду насолодитись виступами майстрів сцени, знаних у регіоні творчих колективів. Щирий інтерес викликали лемківські читання та пісні. А яким смачним лемківський хліб виявився? У цьому мав нагоду пересвідчитися кожен, хто скуштував випечену на лемківських заквасках «продукцію» етнокомплексу «У дворі» із села Підгородці. Зрозуміло, що не обійшлося на фестивалі і без лемківської ватри. Кажуть, що жодна ватра у світі так гарно не зігріває, не має такої духовної сили, як цей вогонь, що на лемківських зібраннях палахкотить.

Кульмінацією фестивалю, як інформує пресслужба Дрогобицької міськради, стало відкриття музею національного етносу «Український хутір». Цей мистецький проєкт реалізований з ініціативи генерального директора готельно-курортного комплексу «Карпати» Лева Грицака. На локацію перевезли розібрані у гірському регіоні Карпат дерев’яну хату, кузню, предмети побуту, реманент і відтворили давнє обійстя. Гостей урочистого відкриття також частували традиційними для карпатського регіону стравами.