«Сила, яка повертає наших захисників до повноцінного життя»

Усмішка Світлани Ващишин зачаровує. Мабуть, так і має виглядати культорганізатор медичного закладу, де проходять реабілітацію хлопці, які отримали тяжкі поранення під час бойових дій. Пані Світлана — як мама. Підійде, обійме. Та найголовніше — організовує для військових цікаві заходи. Тут вже навіть не йдеться про артистів, які приходять з концертами у Державне некомерційне підприємство «Реабілітаційний центр «Галичина» у місті Львові, а й домовляється про виїзди хлопців у театри і кінотеатри. І навіть організовує екскурсії, при чому не лише для тих, хто може ходити, а й для тих українських захисників, які втратили на війні одну чи дві ноги. От і 16 серпня військовий капелан Роман Ривок повіз власним бусом хлопців у пам’ятку архітектури національного значення ХVІІ-ХVІІІ століть — крехівський монастир Святого Миколая Отців-василіан та Музей-заповідник «Жовківський замок».

— Звісно, один у полі - не воїн, — сказала журналістці «ВЗ» пані Світлана. — Сама б я не змогла організувати такий виїзд. Допомогла голова Громадської організації «Всесвіт з Україною» Світлана Мерзлова, яка є постійною підтримкою, а іноді навіть локомотивом багатьох заходів, які ми проводимо для військових. Без підтримки нашого директора Григорія Дунаса та його заступника Бориса Татарінова ми б не могли провести жоден культурний захід. Ці люди розуміють, що хлопцям потрібне не лише лікування і реабілітація, а й змістовний відпочинок. Зараз на реабілітації у нашому центрі є 83 воїни, багато з них уродженці півдня і сходу України, тож насамперед хочеться їм показати наш регіон, бо це також один з пунктів реабілітації, а також адаптація до життя поза лікувальним закладом. А ще — це психологічний відпочинок, бо ж хлопці бачать, як їх приймають усюди, куди ми тільки приїжджаємо. А коли повертаються з цікавих подорожей, розповідають військовим в інших госпіталях, і ті вже просяться у наступну поїздку.

За словами Світлани Ващишин, у Реабілітаційному центрі «Галичина» (Львів, Хуторівка, 38) майже усі військові відвідують уроки арттерапії. Ба більше, навіть вдалося організувати дві художні виставки робіт українських захисників. На одній було представлено понад 100 робіт у Музеї історії. У цьому музеї провели аукціон, під час якого продали кілька робіт, кошти з яких пішли на потреби військових. Один з поранених — Михайло Бакун намалював аж 15 картин. Одну зі своїх картин Михайло подарував Петрові Порошенку. Друга виставка недавно завершилася у Будинку воїна, і незабаром «поїде» в Івано-Франківськ.

— Наші хлопці - дуже талановиті, — каже пані Світлана. — Вони малюють на склі, на полотні. За цими малюнками можна визначити, який настрій у того чи іншого військового. Якщо хлопець, до прикладу, на початку малював темними кольорами, то через певний проміжок часу його картини милують око світлими барвами. Це свідчить про те, що людина помаленьку повертається до повноцінного життя. Дівчата з Музею релігії приходять до нас і спілкуються з хлопцями. Ці дівчата настільки душевні, світлі, наші хлопці з нетерпінням чекають на кожну зустріч.

Про поїздку у Крехів та Жовкву хлопці знали ще раніше. І вона повинна була відбутися минулого тижня, але на заваді став дощ. Відповідно, військові на милицях чи на кріслах колісних у дощовицю не поїдуть. Тож 16 серпня з погодою пощастило. Зізнаюся, коли почула від пані Світлани, що будуть «візочники», здивувалася: як вони без пандуса заїдуть у бус. Усі питання «вирішив» капелан Роман Ривок — фізично сильний чоловік, волонтер і візки поміщав у бус, і допомагав ампутованим хлопцям застрибнути на сидіння.

У Крехівському монастирі брат Михайло розповів історію пам’ятки архітектури, життя ченців у діючому монастирі і силу молитви. А потім нас запросили на обід. Оскільки це була п’ятниця — пісний день, то нас частували смачнющою юшкою з річкової риби, смаженою рибою, свіжими овочами. А на десерт — кавуном, морозивом і шоколадом, який монахи виготовляють у цьому монастирі. Звісно, подбали і про свячену воду — кожен отримав пляшку водиці з цілющого джерела.

І знову дорога — на Жовкву. Поки чекали на екскурсовода у Музеї-заповіднику «Жовківський замок», заслужена артистка України, солістка Львівської національної філармонії Оксана Савіцька організувала для хлопців у кузні музею справжній концерт. Хлопці підспівували, а дехто і підтанцьовував.

Екскурсію провів завідувач музею «Жовківський замок» Євген Янушевич. І про Яна Собеського, і Богдана Хмельницького, і про інших знаменитостей, які жили (а дехто і народився) у Жовкві та її околицях, українські захисники слухали з величезним захопленням розповідь пана Євгена — професійного історика, краєзнавця.

«Я би дуже хотів, щоб усі хлопці побачили експозицію на другому поверсі, — бідкався Євген Янушевич. — Але нема пандуса, і не всі зможуть потрапити на ще одну екскурсію». Але тут підбігли охоронці музею — кремезні чоловіки, і на собі винесли тих, хто на війні втратив ноги.

— Після того пекла, у якому побували наші хлопці, жоден психолог не дасть ради «витягнути» їх за короткий термін часу, — сказала Оксана Савіцька. — А такі поїздки, які сьогодні організували для захисників працівники Реабілітаційного центру «Галичина» (Львів), а також добрі і щедрі люди у Крехівському монастирі та «Жовківському замку» — це та сила, яка повертає наших захисників до повноцінного життя…

P.S. Інтерв'ю з українськими захисниками — у тижневику, 22 серпня.