Шершні проти грибників

Пан Михайло — великий лю­битель тихого полювання. Рід­ко коли несе з лісу порожню торбу. Якщо не боровики по­траплять йому на очі, то лисич­ки, козарі, сироїжки. А цього разу вирішив спробувати смак отого трутовика — сусід при­гостив смаженим цим грибом, і захотілося добавки…

Прийшов наш грибар до че­решні при вході до лісу, яку об­ліпили помаранчевого кольору кулини, почав зрізати ці плас­тинчасті, трохи кучеряві гри­би. Аж тут зі стовбура почув гул сердитих бджіл, який на­ближався. Насправді то були шершні - у трухлявій серцеви­ні старої черешні вони обла­штували собі дупло і, за своєю звичкою, не допускали у свої володіння нікого чужого. Де ж їм було знати, що пан Михай­ло прийшов з мирними намі­рами?

Гул наростав. Круте піке розлюченої комахи — і шер­шень, наче fpv-дрон, атакував невідомого прямо у неприкри­ту голову.

Укус був болючим, на ма­ківці відразу з’явився набряк. Грибник перестав зрізати ку­лини і швидко подався додому. Щоб втамувати біль, приклав до ураженого місця холодний ніж. Але і через годину, і через дві неприємні відчуття не зни­кали. Буде тепер пан Михайло знати: навіть під час збиран­ня грибів треба пам’ятати про техніку безпеки. І про те, що треба поважати «суверенітет» лісових жителів…