Собачим нюхом відчули «засланого козачка»…

Як тільки у цей підрозділ прийшло чергове по­повнення, його радо зустріли два тамтешні «ста­рожили» — собаки Жук і Магнолія, які свою служ­бу несли на цьому місці вже не один рік. Туляться до воїнів, щораз намагаються лизнути їх, отри­мавши гостинця, радісно гавкають, виляють хвос­тами. Солдати облаштували їм комфортне житло, завжди мають при собі якісь смаколики для цих улюбленців. І собаки віддячують за таку увагу. Всі­єю собачою душею полюбили хлопців. За винят­ком одного.

Він нічого злого їм начебто не робив — не кри­чав, не замахувався палицею — а от чомусь не злюбили його Жук з Магнолією, і все. До інших солдатів ластяться, а як тільки побачать цього — відразу гарчать, немов на чужака.

Собачий нюх цих охоронців не підвів. Недавно того чоловіка, який викликав велику неприязнь у Жука та Магнолії, забрали з частини представни­ки компетентних органів, які займаються питан­нями безпеки. Видно, давно спостерігали за ним, за його підозрілою діяльністю. А коли вона стала очевидною, як мовиться, «взяли під білі ручень­ки».

Випадки, коли у штабах, у бойових підрозді­лах ЗСУ працюють на ворога «заслані козачки», мовою професіоналів — «кроти», на жаль, трапля­ються. Виявляти їх, як бачимо, можуть і чотирила­пі охоронці - своєю інтуїцією.