Із рогози виплітають тарілки, капелюхи, кошики
Ганна та Володимир Мурини з Яворівського району відомі не лише в Україні, а й за кордоном (скажімо, в країнах Балтії). Із рогози вони плетуть пантофлі, тарілки, капелюхи, кошики та інші ексклюзивні речі
Зараз подружжя живе у місті Новояворівську, однак своє ремесло взяли з уже з тепер неіснуючого села Вільшаниці, звідки родом чоловік. Там він виріс. Коли почали будувати «Сірку», населений пункт потрапив під виселення. Люди роз'їхалися хто куди, але отримані навички зберегли.
Пан Володимир знайомий із такою справою змалку. Ще відтоді закарбувалося в пам’яті: тільки прокинувся, а мама і тато вже плетуть. Брався за роботу й він.
Ганна ж прийшла до Муринів за невістку з сусіднього села. Згодом так захопилася рогозоплетінням, що перевершила у вправності місцевих жителів. Тепер вона є членкинею Спілки народних майстрів, переможницею та учасницею багатьох конкурсів. Своїми вправними руками створили стільки виробів, що годі й порахувати. То не одна тисяча!
Надзвичайно активно розвивався цей промисел у 90-х роках, коли були затримки з виплатою зарплат. А самодіяльні вироби приносили до хати хоч якусь копійчину.
2003 року Ганна Миколаївна почала вести спеціалізований гурток у художньому училищі ім. Станька в Івано-Франковому (колись — Янові). Щоб зацікавити дітей, шукала інформацію в літературі. Останнім часом багато її учнів охоче діляться своїми успіхами, розповідають про досягнення.
Загалом, ця робота непроста. Особливо копіткий процес заготівлі матеріалу. Проводиться він на початку вересня, коли листки рогози ідеально підходять для плетіння. Доводиться працювати в екстремальних умовах — холоді, болоті, воді. Зжаті снопи несуть за 100−200 метрів від берега, куди може під'їхати автомобіль.
Траплялося, що майже 90 припасених оберемків викинули, бо рослини виявилися твердими й не придатними для рукоділля. Вони повинні бути пластичними, не ламатися. Але визначити їхню якість удається лише після 1−2-денного підв'ялення.
Очерет розкладають на землі, щоб 2−3 тижні перебував під сонячними променями та обдувався вітром. Відтак пів року тримають на горищі, де він доходитиме належних кондицій.
Техніка, яку використовують майстри, називається плетіння прутом. Подружжя щоразу придумує нові візерунки, фасони. Кажуть, що ця справа затягує: як візьмешся за неї, годі зупинитися.
