Ляльки-мотанки об'єднують Україну

У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука представлено унікальну карту України, рекордсменку з Національної Книги рекордів. Дерев’яний пазл-мапа України, розмір якої 2 на 3 метри, гостюватиме у місті Лева ще кілька днів, далі поїде до Одеси.

До кожної області на мапі прикріплено ляль­ку-мотанку, серед яких не лише мотанки-дівчата, а й чоло­віки, і навіть немовлята зі своїми матусями, а також тварини і пта­хи. Кожна мотанка, за задумом, відповідає тій чи іншій області.

Ідея створення мапи-обере­га належить подружжю пересе­ленців з Ясинуватої Оксані та Олексі Муравльовим, які осе­лилися у Бережанах, що на Тер­нопільщині.

Оксана Муравльова — вчи­телька української мови. До 2014-го викладала у коле­джі. Через військові дії змуше­на була з чоловіком перебрати­ся до Краматорська. З початком повномасштабного вторгнення родина оселилася у Бережанах.

— У 2015 році я почала во­лонтерити, — розповіла журна­лістці «ВЗ» Оксана Муравльова. — Проводила курси української мови. Люди мають отримува­ти не лише гуманітарку, а й по­винні розуміти, що ми живемо в Україні.

— А як з’явилася ідея ство­рення карти, яку привезли до Львова?

— Карта — не перша велика ак­ція, яку я організувала. Торік на початку липня написала у соцмережах заклик до лялькарок, що маю намір об'єднати усю Україну через ляльку-мотанку. Дмитро і Наталя Поколенки зробили основу для карти, ді­вчата з авторської групи «Ляль­ка-мотанка» відгукнулися на мій заклик. Працювали над ство­ренням ляльок 58 майстринь з усієї України. До роботи до­лучилися ще 8 майстринь-кон­сультантів. І за півтора місяця ми карту презентували у Бере­жанах — на День Незалежності.

— Тепер карта крокує Укра­їною?

— Так, через кожні три-чотири тижні веземо карту в інше місто. Зі Львова вона поїде до Одеси. У цьому місті її буде встановле­но за чергою у трьох різних ло­каціях. Далі - Миколаївщина і Харків.

— Але ви не лише створи­ли унікальну карту, а й розда­ровуєте вишиванки немовля­там, які народилися на День вишиванки…

— Ідея належить Лесі Ми­ронюк, але організація робо­ти, звісно, моя. Коли у 2017-му Леся передала нам з Чернів­ців дві вишиті розпашонки, по­просила провести таку акцію. Ми мали з двома мініатюрними вишиваночками піти у полого­вий будинок. Я тоді подумала, що дві - мало, і ми вишили ще 30. Наступного року вже було 50 подарунків немовлятам, по­тім ця цифра збільшувалася до 300… А торік вже було 1200. Я просила, щоб майстрині виши­вали у своїх містах. Відгукнули­ся Харків, Дніпро, Калуш, Ко­ломия, Мукачево й Ужгород. І, що найцікавіше, в основному у цих містах вишивали жінки, які тимчасово переїхали з Донеч­чини.