Перебуваючи у війську, не забуває про батат

А після демобілізації став фермером. «Мене надихнула ідея власної справи. Проаналізувавши тен­денції, зрозумів, що сільське господарство — перспективна галузь. До того ж у мене є това­риш, який займається фермер­ством, має власний банк землі, техніку. Він і допоміг мені на першому етапі», — розповідає чоловік.

Аби отримати необхідні знання, пан Іван після АТО здо­був економічну освіту та за­кінчив Норвезький університет за спеціальністю «Проєктний менеджмент». Також пройшов спецкурс для ветеранів у Київ­ській школі економіки.

У селі Луки Самбірського ра­йону господар почав вирощува­ти сою, пшеницю, а згодом — і батат. Плоди цієї культури схожі на картоплю, але значно по­живніші та корисніші. Ентузіас­та дивувало те, чому вітчизняні ресторани закуповують згада­ні овочі у Китаї, хоча їх можна отримувати й на наших полях.

Загалом, останнім часом клімат дуже змінюється, і в Га­личині зараз складаються до­сить сприятливі умови для цієї новинки. Адже вона любить сонце і вологу.

Насамперед фермер вишу­кував в Інтернеті інформацію про особливості агротехніки. Дізнався, що рослини плекають розсадним методом. Але це не злякало початківця. Він за­мовив саджанці у Херсонській області. Тож 2020 року заклав першу ділянку і зібрав пробний урожай.

Відтоді все закрутилося. Ґаз­да поступово розширював асор­тимент. Зараз має бульби різних сортів та кольорів — кремові, по­маранчеві, фіолетові, білі.

Висаджують батат напри­кінці травня. Процес вегетації триває три місяці. Упродовж перших 2−3 тижнів рослини по­требують щедрих поливів. Далі необхідне тільки сонце. Зби­рають урожай у вересні-жовтні (до приморозків).

За п’ять років справа пере­росла у проєкт «Бататко», на­званий на честь народження сина. Здавалося, працюй та радій успіхам.

Однак 24 лютого 2022 року життя більшості українців кар­динально змінилося. Уже на­ступного дня Іван повернувся до лав ЗСУ, де зараз проходить службу в складі 12-ї ОБр Армій­ської Авіації.

Того жахливого року було не до польових робіт. Тому сім'я не закладала жодної плантації. Але вже наступного сезону силами всієї родини це вдалося зроби­ти. Хоча тоді чоловік перебував на Запоріжжі у бліндажах, його справу продовжили дружина, батько, тесть. Вони орали та культивували поле, садили роз­саду, поливали. Таким чином уда­лося виростити хороші плоди.

До речі, у них немає жодних небезпечних речовин, адже не застосовуються хімікати. Від­так продукцію можна вживати без жодних застережень.

Плани на майбутнє воїн од­нозначно пов’язує зі сільським господарством. Насамперед має велику надію, що наступ­ний урожай на своїй ділянці збиратиме власноруч. І не буде йому потреби залишатися в чу­жих далеких полях, бо війна на­решті закінчиться.

Алла КОВАЛЬСЬКА.