«Маки на моїх картинах туляться один до одного… То як українці нині»

Я познайомилась з Ольгою Бартиш у 2018 році. Колишня журналістка й художниця разом з чоловіком свого часу удочерили дівчинку ромської національності. Хоча у подружжя — двоє власних дітей. Умі тоді виповнилося 2,5 роки. Ольга розповідала, коли Уму удочерили, вона пити не вміла, погано ходила…

Нині родина мешкає у польсько­му Вроцлаві. Виїхали за півроку до війни. Умі зараз — 8. Чудова дівчин­ка!

Напередодні Нового року вийшла друком книжка Ольги Бартиш «Все одно буде п’ятниця. А потім неділя». Як кажуть, талановита людина — талановита в усьо­му!

— Ця книжка — те найкраще, що мені вдалося зробити у 2023 році. Вдячна собі, що не здалася, що дописала, що зберегла іскру відвертості, але й не пе­реступила межу етичності, — написа­ла на своїй сторінці у Фейсбуці Ольга. — Ця книжка про любов як дію. Про те, як можна зростати та зміцнюватись че­рез різного роду випробування, про ма­теринство, про усиновлення, про само­реалізацію.

А ще Ольга Бартиш створює чудові картини. Мою увагу привертають яскра­ві маки.

— Ця серія для мене — про ідентифі­кацію та належність до своїх, — розпові­дає Ольга. — Лише на двох роботах були зображені маки по одному. На всіх ін­ших маків багато. Туляться один до од­ного, ніби підтримують, щоб не попада­ти. Якийсь стоїть рівно-рівнюсько, інший хилиться, але не падає. То українці такі нині. Втомлені, зморені, але стоять. І ви­стоять! Бо кожна зернинка всередині - це життя. Таке дрібне, але міцне. І воно знову проростатиме, скільки світитиме сонце та даватиме силу земля.

Частину коштів від продажу картин жінка донатить для ЗСУ.

— Крайній раз — 16 тисяч грн для снай­перів.

А які красиві картини з мальвами…

— Вдалося сьогодні сфотографувати нові мальви, коли вся майстерня щедро оповилась сонцем. «Так воно і має бути, — подумалось, — саме світло та сонце па­сує до цієї роботи». Мальви для мене — про сенси, спогади, опору. Це архаїчний образ, сильний символ. Це про мій рід, моє дитинство, про мене… Коли вмикаю музику і беру фарби, вся суєта світу, всі проблеми та біди залишаються за меж­ами.

А нещодавно Ольга захопилася кера­мікою і почала робити власноруч кера­мічні горнятка, відвідує у Вроцлаві студію для занять з кераміки.

— Моя перша кераміка недосконала та щира, — каже. — Згадую, як малюва­ла перші картини, і вони видавались мені прекрасними (усміхається. — Авт.). — Так і тут. Вчора я розтікалась в радості, коли ці два вироби мені принесли. Прямісінь­ко з печі - були ще гарячими…