Гага прожила два гусячі життя…

39 років — удвічі більше, ніж у середньому живуть її родичі-ґелґотальники — прожила на білому світі, у селі Семенівці, що неподалік Пустомит на Львівщині, біла гуска Ґаґа. Після її недавнього відходу у небуття про цю домашню птицю у соцмережах написали теплий некролог — у господарів вона асоціювалася з рідними людьми, з рідним обійстям. Через це її любили, піклувалися про неї, через це вона і прожила так довго…

У своєму хліві ліпше, ніж у чужій стайні

— Я виріс у Львові, а у село приїжджав відпочити до родини, набратися вражень, як роблять це зазвичай всі міські діти, — розповідає кореспондентові «Високого Замку» юрист за фахом, онлайн-підприємець Орест Зуб. — Гуску тримала сестра мого діда Віктора — Євгенія. Цьотка Гєня кликала гуску: «Га-га, га-га!» — і та бігла до неї. Звідси і пішла кличка. Для своєї улюблениці цьоця Гєня завжди відварювала картопельку. Гуска стала певним символом нашої сім'ї. Пережила всіх старожилів у хаті. Коли мого діда і цьотки не стало, ми запропонували нашій добрій сусідці Шахновській забрати гуску до себе. Взяла, але гуска прийшла назад додому. Конче хотіла жити у своєму хліві. Скубала травичку на подвір'ї, біля неї завжди була вода і коритце з кукурудзою…

Пан Орест каже, що у його родичів ніколи не було спокуси відправити Ґаґу на бульйон. Надто любили її, бо багато неслася, привела не один виводок гусенят, піднімала домашнім настрій. Поховали її у садочку за хатою неподалік подвір'я, на якому любила гуляти-пастися.

Ґаґу досліджувала вчена рада університету

На жаль, рекордного віку гуски із Семенівки вчасно не зафіксували ті, кому належало б це зробити, при житті її не прославили. Ось що про обставини цієї історії розповідає пан Орест:

— Три роки тому, у 2020-му, коли цьотку Гєню ми забрали у лікарню і гуска залишилася сама, я вирішив зайнятися питанням її поважного віку. Із розмов із сусідами з’ясували, що гуска з’явилася на світ навесні 1984 року. Сказав собі: ого! Мабуть, це варте Книги рекордів України. Подав відповідну заявку. Мені відповіли, що потрібні наукові підтвердження і свідки. Запросив орнітологів — вони зробили дослідження. Потім ми зібрали вчену раду у Ветеринарному університеті, вона дала свій висновок. Я зробив відеоінтерв'ю із чотирма свідками довгого життя Ґаґи. Зокрема, із цьоткою Гєнею, яка на той час була у лікарні, і з трьома сусідами. Всі документи подав в офіс Книги рекордів України. Мені відповіли: все добре, але свідчення мають бути… письмовими. Я написав письмово те, що розповіли мені люди, запевнив: очевидці власноруч, своїм підписом, підтвердять сказане. У відповідь чую: ні, все це мають написати від руки самі свідки. У той час моя цьотка лежала в лікарні паралізованою — тож не могла написати. Зрештою, ви можете собі уявити, що означає попросити людей зі села написати свідчення про гуску… Врешті-решт я дав собі спокій з тією справою. Не хотів, щоб виглядало, ніби напрошуюся.

А тепер шкодую, що бюрократія завадила зробити щось важливе. Ні на кого зла не тримаю. Думаю, зараз дехто кусає собі лікті через те, що вчасно не оформив досягнення нашої Ґаґи.

Насамкінець Орест Зуб з іронією зауважує: «У нашій історії з Ґаґою виходить так, як з багатьма митцями: визнання до них приходить уже після смерті…

P. S. За статистикою, домашні гуси живуть у середньому 18−20 років. В Україні найстарішим гусаком вважали Гошу з Чернігівщини — у момент фіксації рекорду він мав 31 рік. А у світі найстарішим був гусак з Австрії - прожив 47 років.