Не тільки каркають, а й дружать з людьми

Ворон називають одними з найрозумніших птахів. Вони легко піддаються дресируванню, виконують незвичні команди своїх господарів і водночас виявляють ініціативу. Вирізняються дивовижною кмітливістю, демонструють логіку дій, що свідчить про наявність у них певного інтелекту. Також імітують звуки інших пернатих, шуми вулиці, скрип гальм…

Не одна ворона, яку вря­тували ще маленькою, ра­зом із воїнами ЗСУ пере­буває у зоні бойових дій. Кілька хвилин спілкування з такими ро­зумницями швидко знімають з бійців психологічну напругу, до­зволяють хоч на певний час від­воліктися, забути про війну, ви­кликають позитивні емоції.

Із такою прирученою во­роною дружить боєць 113-го батальйону Тероборони із позивним «Майор» та його по­братими. Свого підопічного на­звали «Мавіком». Ворона ночує у бліндажі, їсть солдатський па­йок. Призвичаїлася до вибухів. Весь час норовить щось поцу­пити у хлопців — кепку, шкарпет­ки, капці - і тим піднімає воїнам настрій. Зокрема тим, що про­ганяє зі «своєї» території фрон­тових котів…

Інша одомашнена ворона, Гоша, якою опікується цивіль­ний Олександр — справжній уні­кум. Вона своїм дзьобом по­дає господареві тріски до печі, складає деталі конструктора Lego, перед тим, як з'їсти полу­ницю, лапкою притискає і витя­гає зелений хвостик.

У холоднечу Олександр кутає Гошу у хустину, на голову одя­гає мініатюрну шапку-вушанку. Грається з нею: він запхає го­лову у сніг — і вона собі теж. А ще вміє засовувати гілку у про­зору пластикову трубку, з до­помогою дзьоба складає одне в інше пластмасові відер-ця.