У кожного своя «Дорога»

Львівський театр «ОКО» отримав нову локацію. Тепер вони гратимуть свої вистави ще й на базі Будинку офіцерів, що на вулиці Театральній, 22.

Саме там минулими вихідними театр презентував дві нові вистави, одна з яких — робота студентів і випускників акторського факультету ЛНУ імені Івана Франка. Дехто з цих молодих акторів вже працює у театрі «ОКО». За новелами Василя Стефаника молоді люди разом з викладачкою сценічної мови й акторської майстерності Олександрою Бонковською створили дійство під назвою «Дорога».

…Сім акторів, сім історій життя простих українців, які кохають, зраджують, страждають, воюють за свою землю, помирають… Селянин, який в останні години свого життя згадує шлях, який пройшов, і, хапаючись за життя, намагається хоч на трошки його продовжити. Жінка, яка, не дочекавшись чоловіка з війни, народила дитину від іншого. Селянин, в якого померла дружина, залишивши двох їхніх маленьких донечок, не маючи змоги дати їм раду, вирішив позбутися молодшої, втопивши її в річці. Мати, яка виховала трьох синів і змушена виряджати їх на війну…

Молоді актори зуміли переконливо й правдиво передати весь трагізм долі кожного свого персонажа. Без декорацій (лише стілець, свічки, а з реквізиту — шматяні ляльки, що слугували за образи дітей), використовуючи лише акторську майстерність, вони донесли до глядачів глибину і драматизм Стефаникових творів. Рефреном до кожної історії звучать слова 90-го Псалому «Помилуй мя Боже».

«Чому Стефаник? Тому що ми повинні виховувати нашу молодь на високій літературі, — сказала після прем'єри Олександра Бонковська. — Твори Стефаника належать саме до такої літератури. Як казали ще за життя новеліста, він пише коротко, сміливо і страшно. Писав він понад сто років тому, але твори його зараз особливо актуальні і набули нових барв і відтінків. Як і герої Стефаника, ми знову воюємо за свою землю, знову виряджаємо своїх синів на війну»…