Спаржа любить тепло і вологу

Згаданий надранній овоч вима­гає надзвичайно великої кількості праці. Зокрема, всі роботи треба виконувати вручну — садити, прополю­вати та навіть збирати й фасувати. Тож у підсумку пагони виходять недешевими.

Репродуктивний матеріал пані Лілія придбала у Нідерландах. Він доволі до­рогий, адже гібридний. Переважає зеле­ний сорт, хоча є й салатний.

Кореневища розкладають у проведе­ні по ділянці рядки завглибшки 30 см. Їх необхідно загорнути ґрунтом та щедро полити.

Догляд передбачає розпушування міжрядь завглибшки 6−8 см (щоб не по­шкодити підземної частини). Надзви­чайно потрібна волога. Інакше тканини стануть волокнистими, гіркими й не при­датними для споживання. Але в цьому плані господині неабияк пощастило, бо неподалік поля протікає річечка Марунь­ка, яка забезпечує насадження водою.

Зауважимо, що фермерка не вико­ристовує жодних препаратів, які можуть накопичуватися у зелених пагонах. Тому вся її продукція екологічно чиста й без­печна.

До речі, ця культура росте на одному місці упродовж 15 років. Перший урожай дає тільки другого сезону. До восьмого року об'єми збільшуються, відтак розпо­чинається спад.

Пік збору аспарагусу (латинська на­зва спаржі) припадає на травень і триває упродовж місяця. Але цьогоріч через за­тяжну холодну весну він трохи затримався.

Стебла заввишки 22−25 см зрізу­ють спеціальними ножами і складають у ящики. Через кілька днів, коли наростуть нові, операцію слід повторити. І так аж до літа.

Ще ж пані Лілія вирощує іншу горо­дину. Зокрема, нинішнього сезону ви­садила помідори, капусту. Ці овочі теж матимуть попит, бо багато українських територій, де їх традиційно вирощували, тепер перебувають у зоні окупації. Також відведе певну площу гарбузам.