«На Осінньому салоні кожен художник може подивитися на себе збоку і порівняти себе з іншими»

У Львівському Палаці мистецтв відкрився ювілейний, 25-й Осінній салон «Високий Замок»

Ігор Гавришкевич дав старт Осінньому салону "Високий Замок". Фото автора
Ігор Гавришкевич дав старт Осінньому салону "Високий Замок". Фото автора

Львів'яни вже не уявляють життя міста без традиційної виставки живопису — Осіннього салону «Високий Замок». На жаль, два роки тому через пандемію довелося відмовитися від проведення міжнародної виставки творів мистецтва. Торік, натомість, поціновувачів мистецтва зібралося стільки, що яблуку ніде було впасти. А на цьогорічне свято мистецтва народ чекав з особливим нетерпінням. Бо, попри війну, митці працюють і з величезним задоволенням виставляють на суд глядачів свої найсвіжіші роботи.

Львів'яни люблять мистецтво.
Львів'яни люблять мистецтво.

Як розповів журналістці «ВЗ» голова Спілки художників Ігор Гавришкевич, 25-й Осінній салон «Високий Замок» відрізняється тим, що роботи, які представлені на виставці, виконані митцями у час війни.

«Якщо митець творить свій твір на основі композицій з квітів чи природи, безумовно, вплив стану війни все одно буде виражений на полотні навіть підсвідомо. Окрім того, цьогорічний Осінній салон присвячений 80-ій річниці Українській Повстанській армії, а також Збройним силам України. Отже, кожен митець, коли готував роботу на виставку, творив через призму відчуттів до подій, що зараз відбуваються — коли гинуть кращі сини і доньки, захищаючи нашу країну від рашистського окупанта. А ще на виставці представлено твори художника УПА Ніла Хасевича, який писав картини у криївці і якого досі не було офіційно представлено на виставках, де б було найбільше його творів. Це вперше зробила Львівська обласна організація Спілки художників».

За словами пана Гавришкевича, виставка має завершитися аукціоном, на якому кожен художник виставить свою ціну за кожен свій твір. Якщо твори буде продано, абсолютна більшість коштів піде на придбання військової амуніції та автомобілів для наших захисників.

Коли ми говоримо про Осінній салон «Високий Замок», мені не раз хотілося написати «імені Ореста Скопа», якого ще й називають «батьком» цього мистецького заходу. Бо саме пан Орест (нехай не ображаються інші митці) пильнує Осінній салон усі 25 років, дбає про організаційні моменти, ба, більше — ще й сам розвішує роботи митців.

— Осінній салон — наче обжинки. Люди протягом року щось роблять, — каже пан Орест. — А до осені хочуть це щось показати. Це така народна традиція. Так і у мистецькому житті. Але, на мою думку, кожен художник мав би якусь одну роботу готувати спеціально для осіннього салону. Трапляється так, що люди працюють, підходить певний час, і каже, що щось принесе на виставку. А потім з’являється проблема — коли є 100 художників, складно простежити їхній рівень. Однак є і позитивний момент — кожен художник може подивитися на себе збоку і порівняти себе з іншими. Проте багато метрів не хочуть брати участі, мовляв, це «колгоспна виставка», і ми у ній участі не беремо. Мабуть, річ у тім — якщо візьмуть участь, то чи будуть вони вже такими метрами поруч з іншими, і чи такі вони вже великі? На мою думку, просто бояться порівняння.

— Виставка протрималася 25 років. Якби не пандемія, то це була б 26-а…

— О, уявіть собі, скільки було різних виставок такого плану в інших містах України, але вони давно всі «завалилися». І тільки завдяки роботі Львівського Палацу мистецтв та львівської Спілки художників нам вдалося Осінній салон втримати на рівні. Це дуже велика подія для мистецтва нашого міста. І львів'яни її люблять, ви ж бачили, скільки людей прийшло на відкриття. Люди чекають свята, хоча одні розчаровуються, інші, навпаки, захоплюються. Але це не має значення. Головне, що свято мистецтва відбувається! А ви бачили, скільки патріотичних робіт зробили митці? А це відповідь на сьогодення.

— Митці з інших країн також представили свої роботи, чи лише українські?

— Аякже! На виставці представлено цілий розділ польської графіки. Є також роботи митців з усієї України.

На виставці представлено роботи молодих художників і вже знаних митців, серед яких, до прикладу, Михайло Демцю.

Михайло Демцю і його "Азовсталь".
Михайло Демцю і його "Азовсталь".

— Сьогодні відкрився 25-й Осінній салон, а я брав участь у добрій половині, — каже пан Михайло. — За цей час виставляв 12, а може, й більше полотен. І неодноразово перемагав у конкурсі на кращу роботу. А цього разу представив дві картини — «Азовсталь» і «Митрополит». Якщо хтось з поціновувачів захоче придбати якусь з цих картин, то кошти віддам на потреби нашого війська.

Як з’ясувалося, майже жодного з 25 Осінніх салонів не пропустив Петро Сипняк.

Петро Сипняк приніс на виставку аж чотири картини.
Петро Сипняк приніс на виставку аж чотири картини.

— Пригадую, як усе починалося, ми були такі молоді, оптимістичні, заряджені на майбутнє, — каже пан Петро. — Як ми тоді пишалися, кому пощастило взяти участь в Осінньому Салоні «Високий Замок». Була висока конкуренція. Але, зізнаюся, навіть і тепер для мене кожен Осінній салон — свято. З роками усе почало трохи стихати, не раз чув «ми не потребуємо таких «колгоспних» виставок. Річ у тім, що частина знаних художників не бажають брати участь у такій колективній виставці, вважають, що це не для їхнього рівня захід такого плану.

— Натомість, про такий захід мріє майже кожен студент Академії…

— Аякже! Виставити свою роботу серед художників, які вже мають ім'я, для студента — велика честь. Окрім студентів, мають можливість «виставитися» і викладачі Академії мистецтв та коледжу. Бо не кожен художник може «потягнути» навіть раз на кілька років влаштувати персональну виставку. Багато митців творять на рік лише кілька робіт.

— Знаю, що ви неодноразово були переможцем Осіннього салону «Високий Замок». Яка з отриманих нагород запам’яталася найбільше?

— Однією з премій була поїздка до Бельгії з виставкою, а потім — до Риму. У самісінькому центрі Рима ми зробили виставку, були там аж два тижні. Мав можливість малювати там пейзажі. І навіть біля собору Святого Петра.

Постійним учасником Осіннього салону «Високий Замок» є і художник Орест Сколоздра. З величезним теплом згадує свою першу участь у виставці.

Орест Сколоздра і його картина "Осіннє".
Орест Сколоздра і його картина "Осіннє".

— Це був 2004 рік. Я представив роботу «Стародавня фігура», — каже пан Орест. — Живу у Миколаївському районі, де великою популярністю користуються пам’ятники з пісковику. Це — село Демня, батьківщина відомого скульптора Євгена Дзиндри та його братів. У Демні такі фігури ставили до визначних подій, до прикладу, скасування кріпосного права. Фігура, яку я намалював, стоїть наче в ореолі трьох сосен. Запала мені ця картинка в душу, і я змушений був її перенести на полотно. Попросив подивитися на мою роботу свого вчителя і дуже шановану мною людину легендарного Володимира Овсійчука. Хотів почути його враження. Він підійшов, подивився, підказав що і де варто підправити. Ця робота зараз би дуже пасувала для ювілейного салону, але, за правилами, треба давати картини, зроблені протягом останнього року.

— Тобто з 2004 року ви — постійний учасник «Високого Замку»?

— Звісно. Це ж таке свято — і виставити свої роботи, і подивитися на творіння інших митців, зустрітися з відомими художниками.

До розмови долучився генеральний директор Львівського Палацу мистецтв Юрій Візняк.

— Для Львівського палацу мистецтв — велика честь, що Палац є такою складовою для проведення Осіннього салону, який став вже гарною традицією не лише у Львові, а й далеко за його межами в Україні і навіть у світі, — сказав журналістці «ВЗ» Юрій Візняк. — А те, що цьогоріч виповнюється 80 років УПА у такий складний для України час, і ми маємо можливість провести у Палаці мистецтв 25-й Осінній салон «Високий Замок» — подвійне свято.

— Чи були сумніви щодо проведення цьогорічного Салону?

— Ні. Навіть не сумнівалися. У нашому графіку Осінній салон був передбачений, і ми вже склали графік на 2023-й рік. Виставки будемо проводити. Єдине, що для нас дуже важливо — створювати максимально безпечні умови. Ще донедавна у нашому Палаці був гуманітарний штаб. Але нам вже вдалося на 3 поверсі замінити вікна, освіжити стіни, навести лад. Зараз плануємо відновлення концертного залу, встановлення сонячних батарей і багато іншого. Ми будемо проводити виставки — і колективні, і персональні. Мистецтво — безцінне, це та основа, яка тримає нашу країну, і ми хочемо, щоб на нашому майданчику представлялися якомога більше митців. Днем перед тим я повернувся з польського Хожува, де відбувся благодійний аукціон, на якому були представлені мистецькі твори львівських художників. Вдалося зібрати певну суму з проданих полотен і з квитків на концерт, який давали львівські артисти. Сподіваюся, що вже наступного тижня буде передано черговий автомобіль в один з підрозділів наших Збройних сил. А ще через тиждень — ще один.

Скульптура "Світло душі".
Скульптура "Світло душі".

Схожі новини