«Мої чокери, сережки й браслети приносять фарт»

Із мисткинею Тетяною Гречухою я познайомилася на ринку «Вернісаж», коли купувала сувеніри для друзів з-за кордону. Вразили її колоритні роботи ручної роботи у стилі макраме. Синьо-жовті сережки з ниток виглядають так, наче із страусиного пір'я. Клатчі та жіночі торбинки можна брати зі собою на червону доріжку, а ремені та пояси підкреслять індивідуальний стиль модної панянки.

Пенсіонерка переїхала до Львова з Покровська Донецької області. Тут по­чала життя фактично з нуля. Щоб заро­бити копійку, Тетяна Гречуха вирішила продавати свої вироби на сувенірному ринку в центрі Львова. А волонтери од­нієї з громадських організацій, які до­помагають переселенцям з пошуком роботи, навчили її користуватися Ін­стаграмом і продавати свої оригіналь­ні вироби в Інтернеті.

64-річній Тетяні Гречусі, яка є уро­дженкою Донецька (чимало років жила в Покровську), дуже сподобався Львів, який став для неї рідним домом. Вона тут із онучкою. У Покровську, який не­щадно обстрілюють росіяни, жінка за­лишила чотирикімнатну квартиру та особняк. «Львів відрізняється від міст сходу України старовинною архітекту­рою, — ділиться враженням мисткиня. — Він мені нагадує Італію. Колись я була морячкою і часто подорожувала сві­том. Сподобалися львівські кав’ярні. Люблю тут пити каву з круасанами. Три роки мешкала в Києві, але Львів при­пав до душі більше. Тут люди поважа­ють гостей з інших міст, мені це подо­бається. Незвично звикати до вашого клімату. Тут волого, а на сході сухе по­вітря».

Тетяна Гречуха каже, у Львові ак­тивно вивчає українську мову. Трену­ється як може: спілкується на ринку з продавцями та митцями, відвідує кур­си української мови для переселен­ців. «Коли вперше приїхала у чудовий Львів, закривала свої уста, — каже пані Тетяна. — Переживала, чи добре тут буду спілкуватися українською. Мала певні комплекси щодо знання мови. Але люди тут привітні та добрі, підтри­мують мене. Покупці на львівському ринку запитують, звідки я родом, чу­ють це за акцентом».

Пані Тетяна працювала у Покров­ську вчителькою. Чимало років навча­ла учнів Центру творчості та дозвілля в’язати в техніці макраме. Її вихованці займали на мистецьких конкурсах пер­ші місця — і по Донецькій області, і по Україні.

«Я навчала макраме дітей від садоч­ка і аж до десятого класу, — розповідає пані Тетяна. — У мене навчалися цілі по­коління дітей, які дякують за науку. Ви­хованці часто кажуть, що у житті це ста­ло їм у пригоді. Мої роботи авторські. Таких не знайдете ніде. Ідеї для виро­бів мені приходять спонтанно, свої ро­боти в’яжу на одному диханні, не можу відірватися. Чоловік часто приходив додому і вимикав ліхтарик, щоб я наре­шті зупинила процес. У Львові мені ніх­то не заважає… Надихаюся також тим, що мої прикраси з радістю носять жін­ки. Це найкраща подяка за мою пра­цю. Часто жінки, які купують мої чо­кери, сережки чи браслети, пишуть у приватні повідомлення соцмереж сло­ва подяки. Кажуть, мої аксесуари при­носять фарт і мають позитивну енерге­тику».

Тетяна Гречуха показує свої сережки у стилі французького муліне (спеціаль­на техніка вишивання, яку також засто­совують у макраме). Такі сережки ство­рює за годину-дві. За них майстриня просить 100−150 гривень. Брошки — 150 гривень, чокери — від 250 гривень, підві­ски з натуральним камінням в етности­лі - 900 гривень. Виготовляє пані Тетяна і чохли для айфонів — 800 гривень. Екс­клюзивні клатчі для панянок — 2,5 тися­чі гривень. Каже, в її сумках — тридцять годин праці, всередині є два відділення, зокрема і для мобільного телефону. По­яси та ремені - 1200 гривень.

«Найбільше купують аксесуари на патріотичну тематику. Це переваж­но речі, зв’язані з синьої і жовтої нит­ки, — продовжує розмову Тетяна Гречу­ха. — Зараз купують браслети з чорної нитки, навіть не встигаю в’язати їх. У попиті також вишукані сережки. Нитки для макраме купую у Львові, деякі нит­ки замовляю у Білій Церкві, Запоріжжі. А спеціальну вощену нитку — з Китаю».