Не той урожай, що в полі, а той, який у коморі

Насамперед господар зазначає: «Якщо хочеш щось вирощувати, то вже від самого початку пови­нен думати, де триматимеш зібране». Тож, розпочинаючи зведення будинку, дбайливий чоловік передбачив підвал. Згадане приміщення зовні гідроізо­льоване, тому всередину не потрапляє волога. Простір розділений на три ве­ликі кімнати, обладнані добротними стелажами. Але найважливіше, що тут утримується ідеальна для садовини та городини температура.

Цьогоріч пан Максим вирощував п’ять сортів картоплі. Ранню (Бела роса) вибрав ще наприкінці серпня. Пізнішим сортам (Рудольф, Тайфун, Слов’янка) довелося чекати аж до жов­тня, адже вересень видався доволі до­щовим. Зрештою, має ще один сорт (зимовий), який вважає унікальним, адже проводить викопування аж у лис­топаді. Продукцію триматиме у поліети­ленових мішках.

Уся бульба гарно вродила. Під кож­ним кущем сформувалося близько 25 ваговитих плодів.

Зібрані овочі господар спочатку добре просушує. І лише потім зано­сить до сховища. До речі, уже тепер він відбирає насіннєвий матеріал для садіння. Попередньо бульби озеле­нює на сонці - аби краще зимували.

Справжнє захоплення ентузіас­та — яблука. Має багато сортів. Серед улюбленців — Джонаголд, його клон Джонапринц. Вони дійдуть необхідних кондицій дещо пізніше. На відміну від Рубіноли, котру вже можна споживати. Повинна трохи полежати Аскольда.

Зауважимо, що плоди Джонаголда варто витримувати на гілках якомога довше (скільки дозволяє погода). На відміну від Спартана, фрукти якого піс­ля перезрівання знижують лежкість.

Заслуговує на увагу і Йона. Водно­час у Максима добре вродила зимова Густава. Це сорт його дитинства, ко­трий самовідданий чоловік недавно відродив у власному саду. Також плекає представників давнього сорту Коротко­ніжка.

Тож останніми погожими днями дач­ник заносить до погреба відбірні фрук­ти. Навколо розноситься запашний аромат.

За словами ґазди, оптимальна тем­пература для садовини — +2−3°С (тут саме така). Щоправда, яблука ще по­требують трохи вологості, рівень якої у підвалі занизький. За цих умов вони (скажімо, Джонатан, похідні від Голде­на тощо) в’янутимуть, морщитимуться. Вихід із ситуації - використання вели­ких пластмасових контейнерів, де під­тримується необхідний мікроклімат.

Хоча деякі плоди непогано зберіга­ються і в дерев’яних ящиках, котрі Мак­сим Павлович виготовив власноруч. Звісно, за урожаєм слід пильно стежити, вибраковувати припсуті екземпляри.

В аналогічних контейнерах — і зірва­ні місяць тому великі грона винограду сортів Любимов (білий мускатний де­сертний) та Фрумоаса Альбе. А вигля­дають — наче щойно з куща. У такому стані вони здатні зберігатися до Різдва.

Окремі полиці відведено під закрутки — огірки, помідори, перець, баклажани, кабачкову ікру, томатний сік із чорного Де Барао, золотистих помідорів і зви­чайних червоних. Вперше Максим за­маринував жовті чері з цибулею. Овочі консервує сам, трохи допомагає мама.

Частину вирощеного герой нашої розповіді кладе в морозильну камеру. А ще має свій фірмовий рецепт квашених помідорів та огірків, які навіть у банках виглядають не гірше за бочкові. Такі за­паси — гідне завершення сільськогос­подарського сезону.

Поряд із усім іншим — у мішках буря­ки, морква, велика селера (найменший плід — вагою 1 кг). Господар наголошує, що їх не можна відразу герметично за­кривати, бо спочатку повинна випару­ватися зайва вологість.

А на грядках ще залишилася брюс­сельська капуста. Також милують око хризантеми різних сортів та кольорів, прикрашаючи спорожнілу ділянку.