«Європейські туристи мають подорожувати до Львова, щоб підтримати економіку України»

49-річний данський вчитель мови і літератури, громадський діяч, організатор міжнародних літературних турне Томас Поулсен волонтерить з першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну. Возить гуманітарну допомогу для нашого фронту та придумує незвичні способи донатів на армію. Любов до України в нього не лише через те, що тут зустрів своє кохання (його дружина Інна родом із містечка Сміла Черкаської області). Томас переконаний, що зараз Україна є щитом Європи. Тому кожен свідомий європеєць повинен зробити свій внесок у підтримку України, аби пришвидшити перемогу. Томас очікує на день, коли будемо святкувати перемогу України у війні з рф.

«Мені не страшно! Я ж партизан»

… Я зустрілася з данцем, уродженцем міста Рандерс, в одному із затишних ресторанів у центрі Львова. Чоловік разом з коханою дружиною приїхав на кілька днів до Львова, щоб поєднати туризм з волонтерськими справами у тилу. Томас тут не перший раз. Каже, це місто надихає, багате архітектурними пам’ятками, тут завжди є що подивитися і що купити. Дружина Інна показує мені сувенір, який придбала на згадку про місто Лева на «Вернісажі». Це мініатюрне взуття гуцулів у кераміці з розписом. «Виглядає вишукано, коштує всього 50 гривень, — ділиться враженнями Інна. — Колись була на сувенірному ринку біля Оперного. Тепер зауважила, що через війну ціни на сувеніри відчутно впали».

Томас на покупки сувенірів не ходив. Зате відвідав знамениті кав’ярні в центрі. Каже, попри постійні повітряні тривоги та залякування рашистів знеструмити усі міста, львів‘яни демонструють стійкість: бізнес працює, ресторани приймають гостей, готелі забиті…

«Вперше в житті чую виття сирен. Розумію, що це страшно і психологічно важко сприймати. Багато моїх знайомих данців дивуються, чому я сюди приїхав на вікенд і чи мені не страшно у країні, де йде війна, — каже Томас для „ВЗ“. — Мені не страшно! Я люблю цю країну і буду підтримувати, як волонтер, завжди. Відповідаю їм: „Я ж партизан“ (усміхається. — Авт.). У Данії колись під час війни був потужний партизанський рух. Вважаю, європейські туристи мають подорожувати до туристичного Львова, щоб підтримати економіку України задля перемоги України».

На своїй сторінці у Фейсбуці данець написав звернення до друзів, де запрошує до Львова. Від фронту далеко, безпечно подорожувати, щоб відкривати нові туристичні міста в центрі Європи. Проте, каже волонтер, чимало данців читають різні фейкові джерела інформації і не вірять, що до України безпечно подорожувати. «Думають, що тут все палає, — продовжує розмову Томас. — Пишуть мені, що я, мовляв, даю неправдиву інформацію».

«У Львові туристів поменшало, побільшало переселенців із зон бойових дій»

Оскільки Томас частенько раніше гостював у кавовій столиці України, прошу його порівняти Львів до війни і після. «Львів змінився. В центрі відчутно поменшало туристів, — каже. — Тут мешкає багато переселенців з України, часто чути російську мову… Раніше чув тут польську, англійську, німецьку, французьку мови. Навіть любив балакати з туристами з різних країн. Але війну львів‘яни намагаються жити нормальним життям. Попри сирени, попри загрозу дронів… Та й інформаційні потоки завжди такі, що закликають усім берегтися, акумулюватися. У центрі Львова мене до сліз вразили фото дітей та солдатів, яких вбила війна… Там багато квітів, іграшок. Я теж підійшов, щоб вшанувати пам‘ять дітей і перехрестився біля меморіальних стендів».

Як данці побувають на благодійній гастровечері у Львові віртуально?

Томас — майстер придумувати незвичні способи донатів на українську армію, чи підтримки волонтерських проєктів. Одного разу, пригадує його дружина, віртуально придбав вироби ручної роботи, які на спеціальному благодійному ярмарку продавали діти. Купив кілька, розмістив фото в соцмережах і за лічені години данці придбали усі вироби в режимі онлайн, допомігши українським дітям швидко зібрати гроші для потреб ЗСУ.

Тепер, коли приїхав до Львова, почув про благодійну вечерю «Українська перемога», на якій збирають кошти на їжу для військових з передової та на харчі для дітей із зон бойових дій. Оскільки Томас особисто не зміг побувати на цій званій вечері, бо вже поїде до дому, вирішив придбати один квиток (ціна запрошення на гастрономічний івент — 1 100 грн). Після цього вирішив написати про гастровечір у соцмережах. Волонтер закликав данців купити квиток віртуально, гроші скинути на рахунок благодійного проєкту. За кілька годин квитки придбали вісім данців, виручка на продукти для ЗСУ та дітей становила майже 9 тисяч (не враховуючи гостей, які будуть присутні на гастровечері у Львові). Представники ресторану надішлють кожному данцю, який придбав віртуальний квиток листівку з подякою. Данці побувають на благодійному вечорі в онлайні, висловлять свою підтримку українцям.

Запитую, хто з данців зацікавився вечерею в режимі онлайн. «Люди, які придбали квитки дуже раді, що їхні гроші підуть на їжу для фронту і для потребуючих дітей в Україні, — відповів Томас. — Молода дама з Данії купила квиток лише для себе. Коли чоловік дізнався, сказав, що не можна самій вечеряти і запропонував скласти їй компанію. Також придбав віртуальний квиток. Квитки на благодійну вечерю придбала команда з „музичного кафе“ у маленькому містечку Рандерс. Працівники цього кафе вирішили провести музичне турне по Данії та Німеччині, щоб збирати гроші для ЗСУ».

Томас каже, що данці люблять інвестувати у соціальні проєкти. Один його друг постійно жертвує свій тижневий заробіток на благодійні проєкти. З першого дня війни Данія приймала українських біженців, які втекли від рашистських куль. «65 відсотків данців займаються волонтерством, — наголошує Томас. — Працюють, зокрема в організації „Червоний Хрест“. Моя старенька мама теж волонтерить».