Перед прем'єрою глядачі вчилися танцювати танго

Минулими вихідними у Національному театрі імені Марії Заньковецької відбулася прем'єра п'єси «Львівське танго», яку написали спеціально для заньківчан драматург Андрій Бондаренко у співавторстві з актрисою Наталією Боймук. Два дні поспіль вистава йшла з аншлагами, що свідчить: львів'яни скучили за культурним життям.

В останні десятиліття ім'я Бог­дана Весоловського — пісняра, акордеоніста, який увійшов в іс­торію музичного Львова як ком­позитор легкого жанру, поверну­лося у середовище українського глядача тонкою ліричною піснею, відомою з дитинства мелодією, пам’яттю про втрачений Львів 1930-х років минулого століття.

Творчість Весоловського на­стільки знакова для української культури, що вистава про мае­стро Бонді ніби сама просилася на сцену. Театр імені Марії Зань­ковецької протягом тривалого часу плекав мрію про таку по­становку. На замовлення театру драматург Андрій Бондаренко написав п'єсу, над якою, спільно з режисером Богданом Ревке­вичем, продовжував працювати з актрисою та письменницею Наталією Боймук. До творчої команди запрошено знаного хо­реографа Максима Булгакова. Родзинкою вистави є живе ви­конання творів Весоловського у ритмі танго, вальсу та фокстроту оркестром театру.

Богдан Весоловський обрав шлях служіння українській пісні, хоча міг піти простішою дорогою й стати відомим композитором за кордоном. Головним його успіхом вважається піднесення української естрадної музики у 1930-х роках до висоти модної, популярної на противагу домі­нуючій польській. Він є автором солоспівів та численних мелодій на вірші українських класиків, популяризатором українського слова та музики у Відні й Кана­ді - все життя був вірним своєму походженню і залишив чималий музичний спадок.

Ця вистава про львівських поп-зірок 30-х років. Гурт «Ябцьо джаз» став блискавично попу­лярним, а молоді талановиті му­зиканти були прообразами май­бутніх «Бітлз». Солістка та перша любов Весоловського Ірена Яро­севич, вона ж — Ірена Андерс (Ре­ната Богданська) — стала зіркою польської сцени. Його пісня «Я знов тобі…» вважається її най­більшим шедевром.

Ще одним щемливим для кожного львів'янина акцентом вистави є згадка про культу­ру дорадянського Львова. Тоді українці, хоч і у складі іншої дер­жави, були належними до єдиної європейської спільноти з її цін­нісними орієнтирами — з усіма плюсами та мінусами. Художник вистави «Львівське танго» Ан­дрій Романченко вивчав куль­туру та побут зниклого у небут­тя манливого Львова 1920−30-х рр., щоб цією виставою воскре­сити його в уяві глядача.

«Львівське танго» цінне не лише зверненням до нашого ми­нулого. У важкий воєнний час ак­туальною є легкість сприйняття музичної вистави про любов та пригоди молодих і талановитих українців. Хіти «Прийде ще час», «Усміх твій таємничий», «Ти з лю­бові собі не жартуй» та інші сьо­годні все частіше звучать на сцені Театру імені Марії Заньковецької.

Перед виставою та в антрак­ті сюрпризом для глядачів став майстер-клас з аргентинського танго. Його проводила школа аргентинського танго Barrio de Palermo.

— Знаю пісні Богдана Весо­ловського і давно виношував мрію попрацювати над його спадщиною, — розповів журна­лістці «ВЗ» режисер-постанов­ник вистави «Львівське танго» Богдан Ревкевич. — Ми взялися за підготовку до вистави ще до повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. Творчий про­цес тривав понад вісім місяців. А питання про створення вистави «висіло» дуже давно. Ще після «Труффальдіно» до мене підій­шов наш диригент і підкинув мені цю ідею. Друзі, які творили разом з Весоловським, — Ана­толь Кос-Анатольський, Лео­нід Яблонський, а також Ірена Яросевич, яка, хоч її вважають польською поп-дівою, починала в Україні. Вона — українка, була колись у «Пласті», зналася зі Степаном Бандерою, — заслуго­вують на те, щоб про них знали українці, бо вони багато вклали у нашу пісню і українську культуру.

— Що було найскладніше у постановці вистави?

— Написання матеріалу, бо це — запорука успіху. Довело­ся багато працювати в архівах, вивчати твори Весоловського. Старше покоління львів'ян знає і любить творчість Весоловсько­го, а молодь зможе дізнатися про творчість цього геніального композитора і виконавця, тому Театр імені Марії Заньковецької і взявся за такий матеріал.