Собачка потрапила під колеса. А потім — у добрі руки…

У житті є завжди місце для людяності. У тому числі, коли йдеться про тварин. Так хочеться сказати про більшість учасників цієї драматичної (із щасливим закінченням) історії, які розчулили нас своїм добродійним вчинком, теплом своїх сердець.

Недавно на одній з львівських вулиць стався неприємний трафунок — маршрутка збила маленького пекінеса. Тваринка була страшенно покаліченою: перебиті лапки, пошкоджена щелепа, вилізло очко. Поранений песик заповз на подвір'я Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Інституту, усім своїм безпомічним видом немовби благаючи про допомогу…

Працівники установи не залишили нещасну тваринку у біді, взялися її рятувати. Швидко знайшли спеціалізовану клініку і відвезли туди собачку. Високопрофесійні ветлікарі «відремонтували» її перебиті лапки, полікували щелепу, зробили все, щоб зберегти око. І при цьому похвалили тих, хто оперативно доставив до них пекінеса — якби затрималися, те ж око було би втрачено…

Переконавшись, що тваринка у безпеці, працівники згаданого інституту почали шукати власника цього песика: ану, думали вони, господар збився з ніг, виглядаючи свою згубу. Реальність виявилася трохи іншою. Колишні опікуни віддали свого пекінеса сусідам, в яких було троє дітей. Але коли собачка потрапила у ДТП, і ті, й інші відмовилися доглядати за нею. Сказали, що не мають можливостей.

Майже шість тисяч гривень за ліки і лікування пекінеса зібрали поміж собою працівники Інституту. Так сталося, що ніхто з них не міг взяти його додому: у когось вже є собачка, хтось має у хаті котів, папуг, хом’ячків. Але вихід знайшли: розмістили оголошення у соцмережах, розповіли історію пекінеса, який потребував особливого догляду, уваги. І, на велику радість рятівників, до них стали зголошуватися охочі прихистити у себе покалічену тваринку. Одна сім'я прибула в надії, що йдеться про їхню загублену Джулію. Але залишилася розчарованою: собачка не відгукувалася, коли її кликали цим іменем…

Врятований пекінес — дівчинка приблизно дворічного віку. Дуже мила, спокійна. Віддали її молодому подружжю з-під Києва. Ярослава (за фахом — ветеринарка) і Володимир спеціально приїхали до Львова, щоб забрати і піклуватися маленькою симпатягою у себе. Коли взяли її на руки, вона відразу притулилася, пригорнулася, сіла на коліна — таке враження, що довірилася-повірила їм. Всі, хто бачив цю сцену, були надзвичайно зворушені…

А невдовзі ці молоді добродійники прислали фотографію своєї улюблениці, яка весело бігала по подвір'ю.

— У цей складний для України час я бачу тисячі оптимістичних світлин з лінії фронту, — розповідає кореспонденту «Високого Замку» директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, кандидатка педагогічних наук Ірина Ключковська, яка чи не найбільше переймалася долею покаліченої собачки. — На цих фото наші захисники із врятованими, підібраними на попелищах, а часто — із пораненими тваринками, господарі яких або загинули, або виїхали і не змогли забрати собачок-котів зі собою. Вчинок молодих людей з-під Києва, які кинулися на допомогу пекінесику зі Львова — це для мене знак безмежного милосердя, доброти! Все, що сотворив Господь Бог, потребує чиєїсь помочі, уваги. Щасливе завершення історії із цим маленьким пекінчиком утвердило мене у думці, що ми переможемо у цій війні - бо за нами велике добро людське. З великою радістю спостерігаю, як у багатьох людей відкрилася, вихлюпнулася їхня доброта, чутливість. Подивіться, як наші люди допомагають фронту, як працюють волонтери! Рятують військових і цивільних, ходять у шпиталі, допомагають біженцям. І не втомлюються рятувати тварин… Світ з добрими, чудовими людьми!