Передплата 2024 ВЗ

«Залучила до волонтерства майже усі кугаївські родини»

Ґаздині маленького села поблизу Львова печуть хліб і солодощі, ліплять вареники, бо їх так люблять наші захисники

Вареники ліпити разом веселіше!
Вареники ліпити разом веселіше!

Ще два роки тому, коли познайомилася з волонтеркою Оксаною Пришляк, здивувалася — звідки у цієї молодички стільки енергії і запалу. Ми тоді вантажили бус продуктів і одягу для одного з будинків для людей похилого віку. Кожна з нас носила пакети і ящики з печивом у багажник. Поки я зробила «один рейс», Оксана метнулася з вантажем туди-сюди разів зо три. А які вона робить Стрітенські свічки! Замилуєшся! Це — витвір фантазії, про який «ВЗ» писав на початку лютого цього року. Пані Оксана надсилала частину свічок нашим захисникам на схід, дарувала пораненим у військовому шпиталі. А потім у життя кожного українця втрутився рашизм. І 24 лютого Оксана Пришляк разом з благодійним фондом «Здійснити мрію», членкинею якого вона є, взялися годувати хлопців на блок-постах, поранених у госпіталях та ще й вантажити «смачну» допомогу на фронт.

Кілька днів тому я зустріла Оксану у маршрутці - вона саме їхала з базару у свій рідний Кугаїв Пустомитівського району. Каже, треба було дещо докупити, бо ж «ввечері прийдуть односельчанки, будемо ліпити вареники. А завтра напечемо трохи солодощів, наші захисники так хочуть чогось солодкого». Готують передачу у Миколаївську область.

— Ми і до 24 лютого багато чого надсилали на схід, — каже Оксана. — А коли росія повномасштабно вторглася в Україну, я залучила до волонтерства майже усі кугаївські родини. Попри те, що Кугаїв — маленьке село, тут кожне подвір'я готове прийти на допомогу. Варто мені було у групі дати клич, народ відразу відгукувався. Пекли пиріжки і булочки, несли консервацію і мішками картоплю, моркву, буряки… Були такі люди, що я вже їм казала: «А самі будете мати що їсти?». Але вони все одно несли. І несуть далі. Хтось яйця, хтось — борошно, інші - цукор і олію. Хто не має продуктів, той дає кошти. Деякі жінки запитують, що треба зробити на конкретну дату — хтось спече два-три пляцки, хтось рогалики чи пиріг з картоплею і гречкою. Хто не має часу готувати, той дає кошти — 500 чи 1000 гривень. Вони йдуть чи на сигарети, чи на іншу потребу.

Випічка для відправлення - готова.
Випічка для відправлення - готова.

— Випікаєте і ліпите вареники у вас вдома, чи кожна у себе?

— Переважно кожен робить вдома. Своя духовка, своя кухня і кожна господиня все краще зробить на своїй кухні. А от вареники, то вже у когось збираємося і ліпимо разом. Так веселіше і швидше. Сказала, що сьогодні збір у мене, і Надя Бакун, Ірина Гураль, Анастасія Завацька, Уляна Зварич, Марія Ціцяла, Уляна Гринів, Марія Керод — вже тут, як тут. Ніхто не каже — не можу, не хочу. Нема у нас такого.

— То скільки на раз робите вареників?

— Близько 2000 штук. Донедавна мені дуже допомагала моя кума Галина Тизьо. Від початку війни ми протягом двох місяців щодня готували обіди для 70 осіб. Нам допомагають наші чоловіки і навіть діти. Хтось чистить картоплю, інший — цибулю… Я з готовою їжею їхала годувати людей, а вона залишалася вдома і робила заготовки на страви на наступний день. А коли кума поїхала на роботу, то я це все робила сама, але на меншу кількість людей — 35. Наші кугаївські ґаздині, до прикладу, готують страви для поранених, які лікуються у Винниківському військовому госпіталі. Тільки скажуть, що треба домашньої випічки стільки-то, наступного дня у мене вже все є. Два рази нікого просити не треба!

— Спекти пляцок — задоволення недешеве. Хтось допомагає фінансово?

— Коли я готувала на прохання благодійного фонду «Здійснити мрію», мені давали якусь частину продуктів, приблизно третю частину, а одну частину я додавала сама. Але люди у селі не дадуть пропасти — несли, як я вже казала, і яйця, і моркву, інші овочі, фрукти… От недавно готували випічку на фронт. Хлопці просили домашнього печива. Пекли бісквіти — з вишнями і шоколадом, пляцки з яблуками, рогалики з повидлом. І усе — за власний кошт. А ще я агітую дітей, щоб малювали малюнки для наших захисників. І ми їх передаємо на фронт разом зі солодощами.

Діти також беруть участь у волонтерстві.
Діти також беруть участь у волонтерстві.

— Бачу, ви і хліб печете?

— Ні. Це наша Наталя Чишук. Пече хліб щодня для хлопців, які охороняють важливі стратегічні об'єкти. І вона це робить щодня — від 24 лютого, уже 7 місяців!

Публікацію підготовле­но в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого На­ціональною спілкою журна­лістів України.

Схожі новини