Осінній пізньоцвіт потішить барвами

Лілові, ро­жеві, бузкові, жовті та білі квіти на тлі оголеної землі ви­глядають чудово. Не бояться вітру, дощу, навіть перших сніжи­нок і квітнуть напере­кір стихії.

На території України ви­рощують різні види пізньоцвіту, як-от: осінній, візантійський, жовтий, чудовий тощо. Є і гібридні форми.

Особливого догляду вони не вимагають, по­любляють пухкий ґрунт, добре почуваються на сонці та в півтіні. Листя, що з’являється ранньої весни, на по­чатку літа відмирає, і рослина ніби зникає до осені. Восени з землі з’являються великі (до 20 см заввишки) квіти, що формою нагадують келихи. Тож рекомен­дують висаджувати пізньоцвіт серед лис­топадних кущів і висо­ких трав’янистих ба­гатолітників, які влітку «замаскують» не дуже гарне листя колхікуму.

Наприкінці червня один раз на 3−5 ро­ків (для розмноження можна кожного сезону) цибулини з пожовклим листям викопують і під­сушують. Зі середини до кінця серпня чи у ве­ресні великі цибулини висаджують у квітнику, а дрібні - в окреме міс­це для дорощування.

Важливо пам’ятати, що всі частини отруй­ні, тож під час садіння будьте дуже акуратни­ми й обережними.

Галина Липовецька