Шкарпетки із собачої шерсті знімають втому

Львів'янка Ольга Міненко років з десять в’яже речі із собачої шерсті: шалики, бафи, рукавички, шапки, лікувальні пояси і навіть буси… Неодноразово брала участь у різноманітних виставках та ярмарках. Майстриня сама виготовляє нитку, має вдома двох собак породи хаскі. Вичісує їх та отримує матеріал для майбутніх виробів. Коли почалася повномасштабна війна, почала виготовляти шкарпетки та лікувальні пояси для військових.

— Я давно займаюся виробами з собачої шерсті, — розповіла журналістці «ВЗ» Ольга Міненко. — З дитинства мене і мама, і бабуся вчили прясти нитку. Пряли козячий пух. Кіз вичісували і отримували пух, з нього виготовляли хустки, шалі, рукавички та інші речі. Коли у мене з’явилась перша хаскі, я її почала вичісувати. У цієї породи собак багато підшерсті, але загалом немає значення, якої породи собака. З козячим пухом легко працювати, а ось собача шерсть — гарний, але трохи важчий матеріал для такого рукоділля.

— Собача шерсть має лікувальні властивості, — веде далі майстриня. — Підшерстя з собаки, якщо його під мікроскопом розглядати, має голочки. За рахунок мікропоколювання організм людини відновлюється. Тому речі з собачої шерсті мають знеболювальний, протизапальний та загальнозміцнювальний ефект. Якщо, наприклад, одягнути пояс, до спини та попереку починає інтенсивно прибувати кров. Таким чином організм сам себе лікує! Усі проблеми у людини зі здоров’ям починаються тоді, коли є застій крові… У мене, наприклад, з дитинства, у будь-яку пору року, холодні ноги і руки. Тому завжди було складно заснути. А коли почала спати у шкарпетках з собачої шерсті, сон нормалізувався.

Із 2014 року Ольга Міненко надсилає свої вироби на фронт. У берці шкарпетки з собачої шерсті не одягнеш, але у них добре відпочивати — знімають втому, теплі…

— Хто вам допомагає з шерстю?

— Раніше я купувала шерсть у розплідниках для собак. У мене також багато знайомих, які тримають собак. Неодноразово брала участь у виставках, також організовувала тренування на собачих упряжках. Хтось віддає шерсть безкоштовно, у когось її купувала або вимінювала на вироби. Коли почалася повномасштабна війна, з’явилися люди, які мені допомагають. Зокрема, у Львові є ґрумінг-салони, які віддають мені шерсть безкоштовно. (Я розмовляла з пані Надією, власницею Go-Groom, вона одна з перших долучилася до цієї ініціативи. — Авт.). Нещодавно мені українка надіслала шерсть зі Словаччини. А перед тим передавали вичесану шерсть з Великої Британії. Тепер у мене дві хаски, у них линяння, здається, не закінчується (усміхається. — Авт.).Багато власників собак вичісують своїх домашніх улюбленців, а шерсть викидають. Можуть приносити мені, зайвою не буде! Головне, аби шерсть була сухою. Якщо у неї потрапить волога, шерсть запріває, стає твердою, з таким матеріалом важко працювати.

Зараз потреба у шкарпетках велика, тому в’яжу їх не спицями, а на спеціальній механічній машинці. Вручну за день можу зв’язати три пари, а на машинці — 10−15 пар! Я з хлопцями розмовляла, розповідали, що одягають шкарпетки, коли мають можливість роззутися. У березні до мене подзвонили бійці з «Азову», вони побачили на OLX моє оголошення. Їм військовий лікар порадив шукати пояси з собачої шерсті. До війни я продавала свої вироби, а тепер все, що виготовляю, віддаю на фронт!

— В Україні майстрів, які прядуть, небагато, — каже Ольга Міненко. — А ось світова спільнота досить велика: в основному це Канада, Нідерланди, Америка, Велика Британія. Під час щорічних велоперегонів «Тур де Франс» кожна майстриня у своїй майстерні пряде — крутить колесо. Це називається «Тур де Фліс». Потім ділимося, хто що виготовив за цей час. Таким чином спілкуюся з майстринями з усього світу. Коли я написала, що зараз плету лише на фронт, отримала море листів з підтримкою. Якщо хтось має бажання шити і передавати мені чохли для поясів з собачої шерсті, буду вдячна.

Публікацію підготовле­но в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого На­ціональною спілкою журна­лістів України.