Прикипіла душею до овець
Перша в Україні дівчина-вівчар Уляна Сулятицька зі села Молодятина Коломийського району доглядає близько 250 овець, 33 кіз, пару коней
Усе почалося близько 10 років тому, коли дівчина зацікавилася тваринами. Удома батьки не тримали овець та кіз, тож довелося читати різноманітні статті про них, шукати інформацію в Інтернеті. Згодом познайомилася з Василем Стефураком, котрий очолює ГО «Асоціація вівчарів».
На той час Уляні було 17 років. Вона навчалася в училищі на перукаря-візажиста, однак мріяла про власну ферму. Тоді пан Василь запропонував їй випробувати свої сили й подарував чотирьох овечок. Догляду за ними юнка присвячувала увесь вільний час.
А закінчивши навчання, вирішила всерйоз узятися за тваринництво. Тепер веде спільний бізнес із Василем Стефураком.
Спершу було важко. Клопотів біля отари вистачало як удень, так і вночі. Іноді навіть задумувалася в доцільності вибраного заняття.
«Я ще молода, хотілось кудись поїхати, побачити світ. А з вівцями треба перебувати 24 години на добу. Без жодних вихідних і відпусток. Але, як мовиться, то моє. Іншої роботи не прагну», — каже Уляна.
Молодятин — гірська місцевість. Випасають овець неподалік хати, котра розташована на краю села, біля лісу. Роблять це щодня (по 3−4 години зранку і стільки ж увечері). Маток не доять, бо займаються переважно племінною роботою (виводять тварин на плем’я), відповідно, вівці годують ягнят доти, поки мають молоко, — від трьох місяців до половини року.
За словами молодої господині, головне завдання вівчаря — щодня випасати своїх підопічних. Допомагає в цьому електропастух.
Особливо багато проблем під час літніх та зимових окотів. Тоді слід пильно стежити за матками, за необхідності допомогти вийти плоду. Нерідко мусила вигодовувати ягнят із пляшечки (по 5−6 разів на день). Адже вівці (особливо первістки) можуть не прийняти маля.
А три роки тому був випадок, що навесні вовки роздерли 14 тварин. Зрештою, трапляється, вівця ногу ламає. Відтак треба вміти правильно вправити кінцівку та накласти гіпс. Тобто необхідно бути готовим до всього.
Вимагають чималої уваги й кози. Їх Уляна доїть вручну (вранці та ввечері).
У планах дбайливої прикарпатки — розширити і розбудувати власну ферму. Вже навіть придбала землю.
«Хочу збільшувати отару, займатися справою професійно. Мрію про цехи з переробки вовни, виготовлення сиру. Для цього важливо закупити спеціальне обладнання. Якщо щось робити, то тільки сумлінно та якісно, а не будь-як. Тоді й успіх не забариться», — наголошує Уляна Сулятицька.
