Порожніють лелечі гнізда…

Завершилося літо, а разом з ним прощаємося до наступної весни із крилатими символами України — лелеками. У цю післяжнивну пору вони беруть курс на чужину. Багато хто з нас, навідуючись у рідні села, помітив їхню відсутність у гніздах. Жаль, адже з міграцією бузьків зникає частина ліричного образу нашої малої батьківщини…

— Наші польські колеги-орнітологи цього року «оснастили» супутниковими передавачами близько двох десятків лелек — і це дає змогу спостерігати за їхнім переміщенням, — розповідає доктор біологічних наук, професор Андрій Бокотей. — За інформацією з навігаторів, більшість цих птахів вже відлетіли з місць свого гніздування. Летіли вони через нашу передкарпатську територію, вздовж гірського хребта, по Дністру вниз…

На думку науковця, відліт українських лелек триватиме до початку жовтня. Слабші, поранені птахи залишаться зимувати вдома. А поки що величезні зграї лелек можна зустріти на полях, де завершили збирати зернові і готують ґрунт до нової сівби. Під час оранки трактор вигортає на поверхню різноманітних личинок, комах, черв’яків, мишей — лелеки їх підбирають і у такий спосіб нарощують сили, так потрібні їм для далекого перельоту. Подолання далекої дороги призводить до великих фізичних навантажень, відтак потрібно набрати достатньо енергетичного жиру.

Переліт у теплі африканські краї може зайняти до двох місяців. На цьому шляху бузьки зупиняються, відпочивають, поповнюють свої сили. Активну роботу крилами використовують рідко. Щоб заощадити енергію, ці важкі п’ятикілограмові птахи використовують так званий ширяльний політ — ловлять у небі теплі потоки повітря, разом з ними піднімаються вгору і, розпростерши крила, на цих потоках ширяють…

Не завжди лелеки летять прямо на південь, іноді роблять великі повороти вбік, часом повертаються. На шляху до кінцевої зупинки їх чекає багато перешкод. Своєю діяльністю людина постійно змінює місця, де лелеки звикли відпочивати. Цей рік і попередні були достатньо посушливими, багато територій спіткала засуха, а бузьки люблять збиратися там, де вогко, а значить, — достатньо поживи. На шляху міграції лелек є Ліван, де на них відповідно до національних традицій інтенсивно полюють. Ініціація ліванського хлопчика у мужчину відбувається так, що він на полюванні повинен вбити якомога більше птахів…

Лелеки пролітають через посушливі Єгипет, Ізраїль. Там розвинуте рибне господарство. Власники захищають свої ставки від птахів, розставляючи сітки. Лелеки у цих пастках заплутуються і гинуть. Є африканські країни, де тамтешні племена використовують частину тіл лелек як амулети. Дехто відстрілює лелек, щоб зняти з них і перепродати супутникові передавачі. Такий ось жахливий бізнес…

Чи пов’язаний відліт лелек або ж затримка міграції з прогнозом погоди? Чи може це переміщення вказувати на наближення холодної чи теплої зими, слугувати таким собі барометром?

— Погодні умови, безперечно, впливають на переміщення лелек, — каже Андрій Бокотей. — Але спрогнозувати за їхньою поведінкою погоду неможливо. Інстинкти лелек пов’язані, насамперед, зі скороченням світлової частини доби. День стає коротшим — і це підказує бузькам, що пора відлітати…

За останнім переписом, в Україні живе приблизно 30 тисяч гніздових пар білих лелек. Війна частково позначилася на їхній чисельності. У місцях, де велися бойові дії, ці птахи так і не оселилися, вибрали собі спокійніші місця. Зрештою, на півдні і сході, де в основному чути канонади, лелеки водяться рідко…