«Німці знають, що таке війна, тому співчувають українцям»
Львів'янка розповіла про нюанси перебування українських біженців у Німеччині
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну тисячі жінок із дітьми змушені були покидати свої домівки та утікати за кордон. А у багатьох домівок просто не залишилося – їх розбомбили рашисти… Журналістка «ВЗ» поспілкувалася з львів’янкою Ольгою Гладун, яка з двома дітьми поїхала до Німеччини. У Львові Ольга працювала журналістом на телебаченні. Згодом була керівником ресторанно-готельного комплексу.
- Рішення їхати у Німеччину було спонтанне. Вночі, 25 лютого, я з дітьми сіла у машину і поїхала, - каже Ольга Гладун. - Залишатися у Німеччині не планували. Хотіли перечекати тиждень-два. У перші дні війни усі думали, що будуть бомбити Львів. Це і спонукало виїхати з міста. Друзі, які живуть на околиці Берліна, наполягли, щоб ми одразу оформили документи. А після того вирішували – залишатися чи ні. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Європа була упевнена, що ця війна надовго!
Ми були першими українцями у німецькому Ратхаусі на оформлення документів. Були першими у школі. На той момент ніхто не знав, як взаємодіяти з тимчасово переміщеними особами з України. Не було ні законів, ні постанов. Нам вдалося знайти безкоштовне житло. Родина бізнесменів, яка має мережу пекарень у Німеччині, нам допомогла. Моя подруга, яка живе у Німеччині 20 років, знайшла у соцмережах групу «Берлін – для українців», написала туди: «Жінка з двома дітьми, колишній журналіст, потребує житла». 26 лютого ми приїхали у Німеччину, 5 березня у мене вже було житло. Коли приїхали, кілька днів жили у моєї подруги. Там почувалася захищеною, і коли вона сказала, що є для нас квартира, злякалася, відчула, що я на чужині… Кажу подрузі: «Можна у тебе ще побуду кілька днів?». З двома дітьми було страшно переїжджати в окрему квартиру. Тоді розуміла, що відтепер усі рішення доведеться ухвалювати самій. Я спілкувалася з дівчатами з Ірпеня та Харкова, які втратили все, вони казали, що їм адаптуватися у чужій країні простіше. У них не залишилося нічого. Страх їх штовхав, а мене сковував. Крім того, я не знаю німецької мови…
З часом страх минув. Господарі квартири, у якій ми живемо, нас підтримували. Запитували, чи потрібна якась допомога. Багато німців у часи Другої світової війни втратили родину, були переселені. Вони знають, що таке війна, тому співчувають українцям. Німці мають добру генетичну пам'ять. Хоча й досі відчувають вину, бо були агресорами у цій війні.
- Про що німці вас запитували?
- Німці не просто цікавляться, чи люди мають що їсти-пити. Цікавляться, як люди почуваються, чим можуть допомогти, щоб легше це пережити. У Німеччині є благодійні фонди, куди можна переказати кошти для ЗСУ. Я живу у квартирі на третьому поверсі. У Львові у мене свій будинок і город. Мої нові сусіди, коли дізналися про мене більше, виділили мені маленьку земельну ділянку. На ній посадила помідори, огірки, кабачки. І з’явилося відчуття дому!
- Скільки часу займає оформлення документів у Німеччині? Яку соціальну допомогу ви отримуєте?
- Оформлення документів займає 5-7 днів (заява, фото, відбитки пальців, страховка). Я отримала дозвіл на проживання у Німеччині на два роки з правом пролонгації (залежно від того, як будуть розвиватися події в Україні). Після цього оформила дитину у школу. Пройшли медичний огляд. Син на той час був у 10-му класі. Ми знайшли школу, яка бере на навчання дітей з різних країн. Син трішки знає німецьку мову. Він ходив у школу, але оцінки йому ставили лише з математики та англійської (з інших предметів – він пройшов курс). Інтеграційні класи у Німеччині почали з’являтися лише у травні (у таких класах є україномовний вчитель). Син навчального року склав іспит з математики та англійської мови (на кшталт нашого ДПА), і його перевели в 11-й клас. Доньку оформила у садок. Місцевим доводиться чекати у черзі і по два роки, щоб дитина потрапила у садок. Українських дітей взяли одразу. Звісно, не всім німцям це подобається… Цього року донька йде до школи, у звичайний німецький клас. Українські діти обов’язково мають навчатися у німецькій школі. Якщо дитина не ходить у школу (що є порушенням закону), можуть позбавити батьківських прав. Паралельно вчитися в українській школі не заборонено.
Коли ми приїхали до Німеччини, я з дітьми отримувала соціальну допомогу у межах 800-900 євро (320 євро платили на дорослого, 298 – на дитину), - каже Ольга. – З того часу у Німеччині подорожчало житло, продукти харчування, паливо тощо. Тепер я отримую на себе 440 євро, на дітей – по 320 євро. Щодо комунальних послуг, у німців є «тепла оренда» і «холодна оренда». Ми заселилися у квартиру у березні, за «комуналку» не платимо. Вартість оренди житла господарям компенсує німецька влада – 800 євро на місяць (у середньому кожен українець обходиться державі у близько 4 тисяч євро на місяць). З осені буду платити за комунальні послуги орієнтовно 250 євро на місяць.
- Чи є можливість знайти роботу?
- У мене високий рівень знання англійської мови. Коли приїхала у Німеччину, спостерігала, як працює готельно-ресторанний бізнес. Він по-іншому розвивається, ніж у нас. Тут є всесвітньо відомі мережі готелів, наприклад. Але якщо брати середній клас готелів і ресторанів, мені здається, німецький сервіс відстає від українського. В Україні сфера гостинності на піку розвитку. Коронавірус нашу систему не зламав, а їхню надломив. Берлін два роки був «закритий»: ресторани не працювали. Багато ресторанів після коронавірусу не відкрилися. Зараз у Німеччині новий спалах коронавірусу (почався з травня і триває досі). І багато рестораторів думають, що буде знову багато обмежень… Але я хотіла б працювати у ЗМІ. У Німеччині телебачення і радіо – державна стратегія. Кожен німець платить абонплату – 20 євро на місяць. Незалежно від того, чи слухає радіо, чи має вдома телевізор. Але для роботи у ЗМІ потрібен високий рівень німецької. Я тільки почала її вчити. Курси німецької мови для українських біженців обов’язкові. Їх оплачує держава. Тривають пів року. Після закінчення курсів людина може знайти роботу, наприклад, продавця. Одна з основних причин, чому я поїхала до Німеччини, син перейшов в 11-й клас. Далі дитині треба буде обирати подальший шлях. Яким буде навчання в Україні, важко сказати. Недавно ми приїжджали в Україну. За два тижні – вісім сирен. Усі у стресі. Вчитися у таких умовах складно.
- Ви спілкуєтеся з німецькими журналістами? Якою є їхня думка про війну в Україні?
- Ми брали активну участь у всіх мітингах у Німеччині. З усіх боків відчувала підтримку України! Німецьке суспільство підтримує нашу країну, але усі мають реальний страх перед путіним. Розуміють, що путін на Україні не зупиниться. Вони захоплюються мужністю українців. Багато німців мали уявлення про Україну як про країну третього світу. У німецькі ЗМІ переважно потрапляла інформація про наші корупційні скандали, а коли приїхали наші жінки – з вищою освітою, з високим рівнем знань, німці були здивовані, наскільки багато наші люди подорожували і багато що бачили. Наскільки в Україні IT- сфера розвинута та імплантована у звичайне життя. Тут такого немає. Я вчу німецьку мову з українськими архітекторами, дизайнерами, художниками-аплікаторами, стоматологами, перекладачами, бізнес-тренерами. У групі – 24 особи з різних регіонів України, усі з вищою освітою.
- Чи правда, що німецьке суспільство «старіє»? Навіть у великих містах мало молоді…
- У Німеччині низькі показники народжуваності та високий рівень безробіття. У країну приїхало багато сирійців, які практично не працюють. Живуть за рахунок соцвиплат, у гуртожитках, і цей рівень життя їх влаштовує (бо вдома у них не було навіть каналізації). А українці навчені вчитися і працювати.
- Скільки коштує житло у Німеччині?
- У містечку, що поблизу Берліна, будинки стартують від 700-800 тисяч євро. Одно-двокімнатна квартира – 400-500 тисяч євро. Нерухомість дуже дорога. Чим далі від українського кордону, Німеччина, Австрія – тим дорожче. Є депресивні райони, де взагалі немає роботи або є лише робота на фермах. Там житло дешевше. В індустріальних столицях, де високі заробітні плати, нерухомість дорожча. Раніше тимчасово переміщені особи з України могли приїхати у будь-яке німецьке місто. З 1 вересня відбудуться зміни. У Німеччині створили центри, які будуть розподіляти, куди людина може поїхати.
- Яка середня зарплата у Німеччині?
- 3,5 тисячі євро – це хороша зарплата. Є фіксована державою оплата – у середньому 12 євро (за годину). З цієї суми треба сплатити 42% податку. На руки виходить – 7-8 євро (за годину). Мій знайомий працює інженером на заводі Nivea, у нього зарплата – 5,5 – 6 тисяч євро.
