9-тирічний «шеф польової кухні» за зміну готує 300 канапок

«ВЗ» уже писав про відважного хлопчика, учня 6-го класу, який посеред ночі прийшов до пункту територіальної оборони у Борисполі проситися у загін. Допомогти захисникам вирішила і 7-річна Варя у Кропивницькому продавала квіти, а вторговані кошти віддала на придбання бронежилета.

Дивує сміливість і людяність українських дітей. І так хочеться низько вклонитися матерям, які виховують гідну зміну. До таких належить і бухгалтерка з Києва Наталія Дячук, син якої Володимир сам готує канапки для волонтерів і наших захисників. Лише за «робочу зміну», 9-тирічний Володя може зробити 300 штук.

- Прочитала пост у соцмережах про те, що шукають «вільні руки» для приготування їжі на місцевій польовій кухні, - каже Наталя. - Не вагаючись, відразу написала адміністратору про те, що можу долучитися до команди «вільних рук» вже сьогодні. Вдома залишався мій Володя, який повинен був працювати над домашнім завданням, а також займатися у комп'ютерному класі, який проходить дистанційно.

А через кілька днів Володя попросив маму взяти його зі собою. Бо ж, зрозуміло, що бути серед старших і стати в один ряд з волонтерами – це значно почесніше, ніж робити вдома уроки. Так одного дня третьокласник Володя опинився серед дорослих на метушливій польовій кухні.

- Перші дні мій син трохи соромився та боявся зайвий раз вийти з намету, де я готувала їжу. Проте згодом Володя познайомився зі всіма та й сам взявся за кухонне приладдя і почав різати ковбасу, — розповідає Наталя Дячук. – Володя дуже змінився – подорослішав і змужнів.

Волонтери полюбили Володю, бо не скиглить, а навпаки може пожартувати і навіть підбадьорити. Тож на польовій кухні школяра прозвали «маленьким шефом».

В обовʼязки 9-річного хлопчика входить готувати бутерброди, перемішувати салати та при необхідності — побігти комусь щось принести чи віднести. До речі, за свою робочу зміну Володя може приготувати близько 300 бутербродів.

У Володі нема батька. Наталя його з пелюшок виховує сама. «Я виховую сина так, яким би хотіла бачити чоловіка біля себе. Тому мій Володя змалечку був самостійним та вдячним. Проте нині я ще більше пишаюся своїм 9-річним хлопчиком, який з кожним днем все більше мужніє», — каже Наталя Дячук.

Читайте також: У 80 літ пече захисникам хліб