«Художники – як рентген. Суть зла за фальшивою оболонкою бачать швидше, ніж політики…»

Працівникам творчого цеху властиво бачити більше, ніж простим смертним, до того ж – бачити наперед. Цим даром володіє і автор дивовижно енергетичних картин-двовзорів Олег Шупляк.

Кілька років тому з-під пензля цього художника, відомого своєю активною громадянською позицією, народилася «пророча» робота «Мордор». Це – своєрідний переспів на сучасний лад епічного полотна Пабло Пікассо «Герніка», створеного у 1937-му. «Мордор» Шупляка – про сучасну росію і її людиноненависницький режим. Нацисти своїми літаками дотла зруйнували мирне іспанське містечко Герніку, вбили майже дві тисячі його жителів. А рашисти ось уже вісім років плюндрують Україну, з особливо цинічною жорстокістю роблять це останні три тижні. Картина Олега Шупляка вражає своєю актуальністю – з огляду на бомбардування Києва, Маріуполя, Харкова, Бучі, Ірпеня, Гостомеля та десятків інших населених пунктів України… Із художником розмовляємо про війну і мобілізоване нею мистецтво.

– Картину «Мордор» я нама­лював ще у 2018 році. Вона на­віяна війною росії проти Украї­ни, – розповідає Олег Шупляк. – За іронією долі, у нинішні дра­матичні дні Facebook самостій­но підгадав мені про це…

У картині я зберіг стилісти­ку, колорит Пікассо. Його зна­мениту картину мені пощасти­ло бачити в оригіналі – у Музеї королеви Софії. Саме перебу­вав в Іспанії зі своєю вистав­кою, яку експонували у мерії одного з районів Мадрида. Тож гріх було не подивитися на ро­боту світового майстра. Спо­глядання «Герніки» наживо під­штовхнуло мене до створення її алюзії, римейку. У «Мордо­рі» я використав власну техні­ку, прийом двовзорів – коли з різних елементів складається портрет. У цьому випадку нама­лював збірний образ агресив­ної росії. Картина складається з багатьох промовистих дета­лей – кремль, його правителі, зокрема путін (ПНХ), медведєв (дімон), лавров – «грустная ло­шадь», літаки, кров, убиті діти, крик і сльози матерів. У лівому нижньому кутку картини – цар Іван Грозний, який душить свою дружину… Я передав образ ро­сійського насилля над наро­дами, його хижацькі манери – вбивати, ґвалтувати, душити, придушувати, топити у крові.

Пригадаю дещо з історії «Гер­ніки». До Пікассо, який перебу­вав в окупації, прийшли фашис­ти з фотографією його роботи і запитали: «Це ви зробили?». І почули відповідь: «Ні, це зро­били ви!». Так само я хотів по­казати обличчя росії, яким воно є упродовж багатьох останніх століть.

На жаль, світ не завжди хотів помічати зло. Бачить його лише тоді, коли спадає маска і пеле­на з очей. А художники це відчу­вають швидше, за фальшивою оболонкою, як рентген, бачать суть. Сотні років росія проводи­ла загарбницьку політику, була тюрмою народів – її сутність не змінилася і зараз. Вона залиша­тиметься такою доти, поки цей карфаген не буде знищено…

– Ви цю свою картину десь експонували?

– Ні.

– А зараз, як мовиться, сам Бог велів…

– Додав би до неї ще дея­кі деталі, але суті це не змінило б. Може, виставлю її після війни. Готовий заново виконати її у будь-яких масштабах, навіть у таких великих, як намалював свою «Герніку» Пікассо.

– Знаю, що активно зре­агували на появу «Мордора» ваші шанувальники у соцме­режах…

– Один із читачів прокомен­тував його так: «У мене цими днями «Герніка» з голови не ви­ходить». Люди зрозуміли мій за­дум…

– Поза тим, бачив докори на вашу адресу. Один росія­нин в’їдливо зазначив (циту­ємо мовою оригіналу): «Де­шевенько, Олег, нельзя так опускаться художнику».

– Це написав один з так зва­них ватників. Прийде час, їхній феномен ще доведеться дослі­дити соціологам, психологам, медикам. Зашорені «руським міром», ці особи живуть у своє­му дивному світі, перебувають в якійсь Матриці…

В Інстаграмі у мене понад 40 тисяч підписників. Крім сво­їх робіт, у ці дні викладаю туди фото-, відеодокументи, які по­казують, як росіяни вбивають мирних українців, зокрема під Енергодаром. А мені “ватники” пишуть, що це відео – постано­вочне. Або показую відеосвід­чення збитого російського льот­чика, а мені мої інстаграмівські друзі з росії твердять, що цей льотчик – «нє наш». Мовляв, «храбриє русскіє воїни в плєн не сдаются». На ролики, де сотні полонених російських солдатів стоять на колінах, мені відпису­ють: «Ето всьо – фейкі». Скла­дається враження, що Голлівуд знімає в Україні фальшиве кіно для росіян – щоб їх обманути. Приголомшує, наскільки люди живуть ілюзіями.

Публікую ці відео не для росі­ян, щоб їм щось довести. У цьо­му немає сенсу. Вони колись самі прозріють. Їхній вихід з Ма­триці буде болісним. І страш­ним – для них же. Це назива­ється когнітивним дисонансом – людина наче у паралельній ре­альності. Це ніби приземлив­ся корабель з інопланетянами: всі бачили їх у фільмах, але коли уздріли на власні очі – це повніс­тю перевертає свідомість. Ду­маю, російських “ватників” че­кає це попереду. Моє завдання зараз – використати свій ре­сурс з такою великою кількістю підписників, щоб донести прав­ду до зарубіжної аудиторії. Вона не розуміє, що відбувається у нас. У відповідь на мою інформа­цію дехто обзиває, блокує. Але я продовжую робити свою справу.

Згаданий вами росіянин – один з таких типажів. Випус­кник Воронезького університе­ту, нині мешкає у цивілізованій Німеччині, але все одно “ват­не” “помрачєніє ума” присутнє у ньому. І це надовго. Відповів йому так: якщо Пікассо можна було засуджувати фашизм, то чому мені не можна показувати обличчя рашизму?

– У вашому доробку від 24 лютого, початку велико­масштабного вторгнення ро­сії, з’явилося багато полі­тичних карикатур. Наскільки сильною є ця зброю – сати­ра?

– Мої карикатури – це швид­ка реакція на актуальні події. Приходить ідея, кілька штри­хів олівцем – і робота готова. Розмальовувати нема потре­би. У карикатурі основне – зміст. Сміх над ворогом – це різновид боротьби з ним. Так було у всі часи. Для Гітлера одним із най­більших ворогів був комік Чарлі Чаплін, який пародіював бісну­ватого фюрера. Гостра сатира деморалізує противника і вод­ночас піднімає дух нашого воїн­ства. Суджу це з відгуків на свої роботи.

– Що можуть зробити інте­лектуали для того, щоб про­тистояти війні? І чим небез­печна їхня мовчанка?

– Нас атакують не тільки ра­кетами. Через ворожих ботів у соцмережах іде потужна інфор­маційна війна за мізки людей. Ці боти намагаються посіяти паніку серед нас – щоб зламати волю до опору. Бо психологічно зла­ману людину можна легко, як пе­релякане ягнятко, вести на за­клання. Але, як показують події, наші вороги дуже прорахували­ся. У тому числі завдяки тому, що багато українських блоге­рів, письменників, музикантів, журналістів, художників своєю правдою відбивають ці психоло­гічні атаки. Роблять це так, як у фантастичних творах світло Сон­ця знищує навали міфічних чудо­виськ-орків, вампірів…

До слова, коли в Інстагра­мі почав постити матеріали про злочини РФ, хтось з Японії на­писав: «Я думала, що це – мис­тецька сторінка. Відписуюсь». А їй відповіли: «Мистецтво, яке не є історичним і критичним, є лише прикрасою. Олег Шупляк є художником, а не декорато­ром, а також є резидентом (гро­мадянином своєї країни). Це не була б мистецька сторінка, якби він не говорив про це безпосе­редньо чи через свою роботу. У цьому вся справа!».

Хочу нагадати: війна у нас іде на всіх фронтах. Тому треба три­мати всі фронти. Інформацій­ний – у тому числі. Кожен робімо свою справу – і все буде добре. Усе буде Україна!

Читайте також: «Мистецтво лікує. Арт – саме та потрібна «пігулка»