Бабський тиждень перед Великим постом

Традиційно останній тиждень перед початком Великого посту називається Сиропусним. Обмежується вживання скоромних страв, дозволяються, крім пісних, лише молочні продукти. Тож здавна українські столи багаті на страви із сиру, особливо вареники, що аж купаються в маслі. Тому ще цей тиждень називають Масним. А в окремих регіонах України й досі кажуть – Колодка, або Бабський тиждень. З російською Маслєніцею вони не мають нічого спільного!

Український вареник – символ жіночого лона

Ось як про нашу Масницю згадує український етнограф та громадський діяч Микола Маркевич ще у 1850(!) році. У газеті «Петербуржские ведомости» в дописі дослідника йдеться: «Наприкін­ці лютого приходить Масниця. Жінки волочать колодку, тобто йдуть від хати до хати й прив’язують парубкам та не­заміжнім дівчатам невеличку колодку до ноги як покарання за те, що не ста­ли до шлюбу в минулий М’ясоїд (від по­переднього посту. – Авт.). Цю колод­ку можна зняти лише за певний викуп. На зібрані гроші святкують, але замість млинців московських подають варени­ки зі сметаною. На Масницю це – голо­вна страва».

Свято Колодія бере свій початок ще з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Так наші предки зустрі­чали весну, пробудження природи й на­родження нової родини. Власне, Ко­лодій – це сонячний бог, який щороку воскресає навесні, він же бог шлюбу, примирення та взаєморозуміння й при­ходить, аби допомогти людям віднови­ти втрачені за зиму сили.

Кожен день святкування Колодія інакше називався. Так, у понеділок «ко­лодка народилася» (беруть полінце і його сповивають), у вівторок «хрести­лася», середа – «похрестини», в четвер – «помирала», у п’ятницю її «хоронили», а в суботу «оплакували». Причому на­справді жодних сліз не було. Навпаки, так жартували-сміялися, аж животи рва­ли. У неділю ж Колодку «волочили» від хати до хати, де були неодружені паруб­ки та дівчата. Тоді разом з Колодієм по­винні були вмерти усі злі та ворожі сили.

Головною стравою у ці дні вареники із сиром були не випадково. Вони сим­волізували плодюче жіноче лоно. А Ко­лодка втілювала чоловіче начало – пру­тень (статевий орган).

Російський млинець – головна страва… поминок

Гуляння на Масницю називали ще «жіночими», а тиждень Масниці – Баб­ським. Бо молодицям дозволялося ро­бити з чоловіками все що завгодно. Жінки своїх благовірних могли навіть у воза впрягти і так їхати до шинку, де тривали забави. А дівчатам дозволялося у ці дні свататися до парубків, й ті відмовляти не сміли.

У шинку на «жіночій судній раді» ви­бирали покарання не лише холостякам та холостячкам, а й їхнім батькам – за те, що «погано вчили своїх дітей». Звіс­но, усе обходилось жартами. Молодим наказували: «Не женився єси, то колод­ку носи!» А зняти Колодку із себе можна було за могорич чи виконавши іншу за­баганку жіноцтва – скажімо, затанцю­вати чи заспівати.

А в російської Маслєніци – зовсім інша традиція. Там споконвіків у цей час «хоронили зиму» – богиню моро­ку та смерті! Тому й готували ритуаль­ну страву, яка до XIX ст. у північно-схід­них губерніях була під час поминок основною на столі – млинці (бліни). А на площах спалювали опудало. Назву «Сырная седмица», пояснюють нау­ковці, росіяни запозичили в українців, адже по-їхньому мало б звучати «Тво­рожная седмица».

І ще один штрих зі святкування росі­янами останнього тижня перед Вели­ким постом, який увійшов в історію за­вдяки Річарду Ченслеру, англійському мореплавцю. У 1553 році, відвідавши ті краї, він написав: «На Масляницю росі­яни не їдять нічого, крім молока і мас­ла. Однак я думаю, що в жодній країні не буває такого пияцтва»…

Отож запам’ятаймо й не плутаймо: українці на Масляну святкують продо­вження життя та роду з варениками, а росіяни відзначають похорон зими зі своїми блінами.