«На Великдень і Різдво мама випікає смаколики для наших захисників»

Про свою свекруху – Катерину Головкевич, яку називає тільки мамою, мені розповіла волонтер Марія Головкевич. Жінка, яка не з розповідей знає, що таке голод і страждання, бо сама пройшла каторжний шлях у Сибіру, на Великдень і Різдво пече паски і пампушки для воїнів, які після поранення на війні на Сході України лікуються у Львівському військовому шпиталі.

- Наша мама – лемкиня з Борщевич, - каже пані Марія. – Під час операції «Вісла» їх з Колкович переселили в Борщевичі, що у Старосамбірському районі. У їхній родині було чотири доньки, і наша мама була третьою за віком, народилася 1928 року. Як дивлюся фотографії, захоплююся – висока, 175 сантиметрів зросту, красива, з довжелезною косою… Маму віддали до близьких родичів, щоб допомагала їм по господарству. Отож, виселили родину, і маму разом з ними. У Сибіру мама познайомилася з татом, який туди потрапив з Болехівців (5 км від Дрогобича). У тому сибірському Молчаново наші батьки одружилися, там народилося двоє синів-близнюків, яких мама там і поховала. Одному було півтора рочки, іншому – три. Коли 1958 року батьки отримали волю, повернулися у Болехівці, але у їхній хаті вже жили «асвабадітєлі», тож довелося будувати нове житло.

- Де працювала пані Катерина?

- На Дрогобицькому плодово-консервному комбінаті. Ціле життя батьки тримали господарку – дві кози, свинку, кури…

- Як прийняли вас – майбутню невістку?

- Дуже тепло. Мама допомогла вибавити двох дітей. Ми з чоловіком вчилися у Львівському університеті, на третьому курсі у нас народилася донечка, і мама взяла на себе велику відповідальність – допомагати двом студентам.

- А коли пані Катерина почала допомагати армії?

- З початком війни, 2014 року, я створила невелику волонтерську групу «Дрогобич-Захід». Купували берці, каски, камуфляжі, бронежилети… Мама зі своєї невеликої пенсії щоразу давала невелику суму допомоги. А коли ми почали відправляти на Схід подарунки, то мама на Великдень і Різдво випікала смаколики – паски і пампушки. Одного разу мама спекла дві величезні виварки пампухів з ружею (варення з пелюстків троянди. – Г.Я.).

- Але у 95-річному віці напекти понад 100 пампухів – великий подвиг!

- О, то правда. Але мама каже до мого чоловіка: «Так, Іване, мий гарно руки, закочуй рукави, і будемо місити тісто!». Кожен пампушок мама своїми ручками наповнює ружею, бо, каже, що має почастувати «наших хлопчиків». А знаєте, як мама ліпить вареники? Я також швидко ліплю, але я зроблю два, а мама – п’ять! Мені залишається тільки кліпати очима (Сміється. – Г.Я.).

Читайте також: У золотистого снопа – позитивна енергетика