Краса по-американськи

Моя однокурсниця Зеня приїхала з Америки, де живе вже тридцять років, у рідний Львів. Перед зустріччю з однокурсницями пішла у львівський педикюрний салон, де зробила собі апаратну чистку і гель-лак. Нігті виглядали шикарно, але мене непокоїла думка: невже в Америці роблять гірше? «У нас педикюр дешевший?» — запитала в Зені. «Не те, що дешевший, в Америці взагалі ніде не можна зробити апаратний педикюр!» — на моє велике здивування відповіла подруга.

Зеня розповіла, що у Міннеаполісі, та й взагалі в цілій Америці, більшість нігтьових салонів тримають в'єтнамці. «Мені стало самій цікаво, чому, в який салон не підеш, всюди одні в'єтнамці, — каже Зеня. — Причому ніде не роблять апаратний педикюр. Я пішла в дорогий салон і кажу, що я в Європі робила собі апаратний педикюр, зробіть мені такий. Вони не зрозуміли, що це таке. Кажу, це «педикюр без води і з обробкою електропилкою». Вони далі не розуміють. Пояснюю, що це має бути спеціальний апарат і спеціальна обробка. Пішли кликати іншу майстриню. Та каже, ні, ми таке не робимо. Питаю, чи в Америці взагалі роблять таке? Вона зам'ялася і каже: ну, взагалі роблять… Тобто може вони таке десь і роблять, але я особисто цього ніде не бачила. Подивилася в інтернеті — є багато пропозицій продажу педикюрного апарату. Тобто можна купити і самій вдома це робити.

Я особисто роблю манікюр і педикюр в одній в'єтнамській мережі салонів. Там роблять найшвидше, вся процедура займає 30−40 хвилин. Але там ножицями кутикулу не обрізають. Розмочують стопи у воді, відсувають кутикулу лопаткою, пемзою чистять п’ятки, накладають крем, роблять масаж. Ну і, звичайно, лак. У таких салонах манікюр із гель-лаком коштує 30−35 доларів. Можна знайти салони, де за 25 дол. Педикюр із гель-лаком — від 30 до 90 дол., залежно від салону. Класичний педикюр без гель-лаку — 25 — 35 дол. Якщо робиш одночасно манікюр і педикюр, вийде не менше 70 доларів. Хоча в різних штатах ціни можуть різнитися. У Львові педикюр із гель-лаком обійшовся мені у 20−25 дол., це близько 600 гривень. За українськими мірками це дуже дорого, майже так само, як в Америці. Не знаю, як українці можуть собі таке дозволити. Я в Америці роблю педикюр в салоні тільки на літо, коли ходжу в босоніжках. А решта місяців роблю собі сама вдома, у стилі «олд фешен», тобто класичний. Загалом у Міннеаполісі жінки роблять педикюр набагато частіше, ніж я, навіть ті, хто заробляє так само, як і я. Я просто більш раціональна".

А чоловік Зені прочитав в інтернеті, що в Міннеаполісі арештували власницю манікюрного салону, бо в неї працювали в'єтнамські «нелегалки». «Є випадки, коли педикюрниці працюють легально, але мусять відпрацювати власникам 5 років за те, що ті їх переправили в Америку (віддати кошти за квиток, візу тощо), — розповідає Зеня. — Фактично їм платять копійки, відтак і послуги в таких салонах дешевші. У в'єтнамські салони ходять навіть багаті жінки, тому що там дешево і непогана якість».

Як в'єтнамці заполонили ринок американської нігтьової індустрії

Але чому переважно саме в'єтнамці тримають в Америці манікюрні й педикюрні салони? Бо китайці там займаються суто ресторанами і кафе, тобто їжею. Ось цікава історія, яку Зеня «нарила» в інтернеті. Більшість із «американських в'єтнамців» отримали старт у нігтьовій індустрії завдяки голлівудській зірці 1960-х років Тіппі Гедрен. Вона відома з головної ролі у культовому хічкоківському трилері «Птахи», за що отримала «Золотий глобус» у 1964 році. Її донька — актриса Мелані Гріффіт, а онучка — актриса Дакота Джонсон.

У 1970-х Тіппі Гедрен займалася гуманітарною роботою і працювала волонтеркою у таборі в'єтнамських біженців неподалік Сакраменто, Каліфорнія. Там зустрілася з біженками з Південного В’єтнаму, які втекли, коли у 1975 році столиця країни Сайгон була окупована комуністичною Народною армією В'єтнаму і В'єтконга. Гедрен думала, як можна допомогти цим жінкам заробляти на життя. Під час зустрічі помітила, що в'єтнамки були у захваті від її манікюру. Тоді виникла ідея зробити біженок ліцензованими спеціалістками манікюрних салонів.

Тіппі запросила свого особистого майстра манікюру викладати у школі манікюру, яку сама організувала. Першими ученицями стали 20 біженок із В'єтнаму. Невдовзі вони отримали косметичні ліцензії. Більшість із цих жінок пізніше влаштувалися у Південній Каліфорнії, де швидко відкрили манікюрні салони з цінами, нижчими від місцевих конкурентів. Це кардинально змінило характер індустрії краси у регіоні. Якщо на той час у салонах класу люкс ціни на манікюр і педикюр стартували від $ 50, то у салонах «американських в’єтнамців» цю послугу можна було отримати на 30−50% дешевше. Нині нігтьова індустрія в Америці коштує 8 мільярдів доларів і 80% нігтьових техніків у Південній Каліфорнії є вихідцями з В’єтнаму (в усій Америці їх 51%). Багато з них є прямими нащадками тих двадцяти жінок, із якими Гедрен зустрілася у таборі біженців.

«Я дуже любила цих жінок і хотіла, щоб в їхньому житті сталося щось добре після того, як вони втратили буквально все, — розповіла пізніше Гедрен в інтерв'ю ВВС. — Дехто з них втратив усю сім’ю і все, що мали у В’єтнамі — помешкання, роботу, друзів. Вони втратили навіть власну країну».

Підраховано, що в'єтнамські майстрині-манікюрниці у 2014 році заробляли близько 645 доларів на тиждень і таким чином фінансово підтримували своїх родичів, які залишилися у В’єтнамі. Одна з випускниць першої школи манікюру Туан Ле пригадує, що, тільки розпочавши працювати, намагалася щомісяця надсилати додому від 50 до 100 доларів, хоча сама ледь зводила кінці з кінцями.

Засновник і президент школи краси «Advance Beauty College» у Каліфорнії Там Нгуєн, чия мати є близькою подругою Туан Ле, каже, що майже кожен «в'єтнамський американець» у цій галузі досі надсилає частину заробітку родичам у В'єтнам. 8% економіки В'єтнаму — у 2015 році це було 14 млрд доларів — припадає на грошові перекази з-за кордону, і половина цих грошей надходить зі США. «Саме надсилання грошей родичам є найбільшою мотивацією в'єтнамських манікюрниць, — сказав Там Нгуєн в інтерв'ю виданню TakePart. — Їхній успіх в індустрії краси зумовлений підприємницьким духом і увагою до деталей, але особливо — здатністю розглядати важку роботу з точки зору біженця. Коли у вас немає нічого, крім сорочки на собі, ви готові гарувати, аби заробити собі на краще життя. Ось звідки насправді бере початок в’єтнамський менталітет».

У Британії подологи — другі після юристів за рівнем зарплати

Професійний бік справи для «ВЗ» відкрила засновниця Центру подології Оксана Маланчак. Подологія — розділ медицини, який займається лікуванням захворювань стопи й гомілки. У салонах подології професійно доглядають за ногами, у тому числі роблять і педикюр.

«США — якраз перша країна, в якій з'явилася подологія і почав розвиватися апаратний педикюр, — каже пані Оксана. — Але в Америці усі подологи повинні мати медичну освіту. Тільки тоді вони мають право працювати з спеціальним інструментарієм, який використовується в подології. Тому для того, щоб в Америці зробити апаратний педикюр, треба йти до подолога. Мої клієнти, які живуть в Америці, кажуть, що там вартість апаратного педикюру стартує від 200 доларів. Це дуже дорого, ніхто з наших не може собі це дозволити. В Україні наразі це не дуже дорого коштує. Але у світі дуже дорого. Наприклад, у Британії подологи — на другому місці після юристів за рівнем заробітків.

Тому не зовсім легальним ринком подології в Америці займаються в'єтнамці, росіяни або українці. Усі інші салони роблять лише естетику нігтів і не мають права мати на своїх робочих місцях ріжучі інструменти, або будь-що, що може травмувати шкірний покрив.

В Україні апаратний педикюр з’явився приблизно років 20−25 тому. Його завезли німці — більше з метою продажу свого обладнання і матеріалів, ніж з метою навчити робити хороший апаратний педикюр. Почалося це з метою бізнесу, але потім перейшло в професію. Багато українських майстрів почали цим займатися, вчитися не тільки в німців, а й в італійців, іспанців. В Європі найкраща подологія в Іспанії, Італії, Португаліі. Перші подологічні центри в Україні почали з’являтися у 2014 році.

В Україні апаратного педикюру, напевно, відсотків 10 з усього ринку цих послуг, решта — це все-таки класика або комбінований (класика й апаратний). Часто говорять, що апаратний педикюр безпечніший, ніж класика. Насправді це не так. Апаратний педикюр навіть більш небезпечний, ніж класика, але все залежить від професійності спеціаліста. Апаратом можна дуже нашкодити, якщо не розумітися на цьому. Але, з іншого боку, апаратом можна зробити те, що неможливо зробити вручну. Є багато захворювань нігтя, при яких пошкоджується структура нігтьової пластини. Для її лікування потрібно дуже делікатно, обробити нігтьову пластину, і це неможливо зробити вручну, щоб не пошкодити здорову частину нігтя. Апаратом можна точково обробляти мозолі, які знаходяться дуже глибоко, вручну — це неможливо.

Хороший педикюр залежить не від апарату, а тільки від спеціаліста. Можна класний педикюр зробити класикою і класним апаратом. А можна і так, і так нашкодити. Просто в апаратному є більше можливостей. Мої клієнти, які живуть в Америці, і їздять в Україну регулярно, роблять педикюр тільки в Україні. Ті, які не приїжджають по 2−3 роки, то роблять або в американських салонах, або самі собі. Маю клієнтів, які собі купили препарати по догляду за стопами, домашні набори інструментів. Ми їм показуємо, що можна робити, і вони самостійно роблять".

Читайте також: Дієтологи назвали продукти, які зміцнюють імунітет