Передплатити

Хто баклажани вживає – той печінку здорову має…

В давнину баклажани дуже високо цінувалися і були рідкісним делікатесом


Фото з відкритих джерел

Дикі баклажани росли у Східній Індії та понад 1500 років тому були окультурені і вирощувалися в сусідньому Китаї та Центральній Азії. Звідти їх завезли до Африки і приблизно у 8 столітті в Середземномор’я.

Склад і користь баклажанів

У баклажанах міститься близько 90% води, 4% цукру, до 1,5% клітковини, 1,4% біл­ка, вітаміни групи В, С, РР, провітамін А, калій, кальцій, залізо, фосфор, магній, натрій, мідь, цинк, марганець, алюміній, кобальт. А також специфічний для баклажана мелонген, що надає йому гіркуватого присмаку.

Завдяки солям заліза, міді, марганцю, кобальту баклажани стимулюють кровотво­рення. Благотворно діють на кровотворну функцію селезінки, кісткового мозку, підви­щують гемоглобін, усувають анемію, спри­яють утворенню еритроцитів.

Калій, якого найбільше серед інших по­живних елементів у «синеньких», поліпшує роботу серцевого м’яза, нормалізує вод­но-сольовий і ліпідний обміни, а також ви­водить з організму шлаки і токсини. Тому лікарі рекомендують включати баклажани в меню тим, хто страждає від набряків, пору­шень функції печінки, підшлункової залози, жовчовивідних шляхів, нирок і захворювань серцево-судинної системи.

Регулярне вживання в їжу баклажанів, поряд з використанням необхідних лікар­ських рослин, часто дозволяє вилікуватися від сечокам’яної хвороби і надовго забути про напади подагричних болів у суглобах.

Співвідношення солей калію і натрію, наявність пектинової, таргонової кислот сприяє виведенню холестерину, лікуванню атеросклерозу. Нормалізується робота пе­чінки, особливо при жировій дистрофії.

Баклажан — ідеальний низькокалорій­ний дієтичний продукт. У 100 г цього овоча всього 28 ккал. «Синенькі» майже не міс­тять жирів і вуглеводів і багаті клітковиною.

Баклажан покращує травлення, норма­лізує перистальтику кишечнику, тому в ді­єтичному харчуванні використовують його при хронічному гастриті, особливо при га­стриті зі зниженою секреторною функцією, при синдромі подразненого кишечнику, особливо зі схильністю до закрепів, при дисбактеріозі. На клітковині, яка міститься в плодах баклажана, при їх регулярному вживанні добре засівається і розмножуєть­ся мікрофлора кишечнику і зменшуються прояви дисбактеріозу.

Завдяки багатому джерелу фенольних сполук баклажани успішно лікують дрібні та середні судини.

Своїм соковитим фіолетовим кольо­ром баклажан зобов’язаний антоцианам. Ці антиоксиданти блокують утворення вільних радикалів, перешкоджаючи тим самим процесу старіння і знижуючи ймо­вірність розвитку онкологічних захворю­вань.

В баклажанах міститься відносно вели­ка кількість міді та заліза, що підвищують рівень гемоглобіну в крові, покращують ко­лір шкіри, підвищують імунітет, а пектинові речовини сприяють загоєнню дрібних ран. Тому страви з баклажанів корисно їсти ді­тям при недокрів’ї і вагітним жінкам.

Особливо корисний баклажан літнім лю­дям, які, як правило, мають «букет» різних захворювань. Баклажан корисний при де­формуючому артрозі, при остеохондрозі і при остеопорозі. Завдяки своєму хімічному складу баклажан сприяє відновленню хря­щової тканини суглобів і зміцненню кістки.

Баклажани рекомендовані при діабеті через вміст марганцю, що входить до скла­ду баклажанів, який посилює здатність ін­суліну знижувати рівень цукру в крові.

Баклажани мають антибіотичну актив­ність, тому при деяких захворюваннях шкі­ри, наприклад, гнійничкових висипаннях, можна використовувати сік з сирих плодів для змащування 2−3 рази на день ураженої поверхні.

Якщо обвуглити баклажан в духовці, а потім подрібнити в блендері і змішати з 2 ст. л. кухонної солі, то вийде ефективний засіб для відбілювання зубів та профілакти­ки пародонтозу.

Обережно!

Речовина соланін, що додає «синеньким» специфічного гіркувато-терпкого смаку, ви­робляється для захисту від шкідників. Для людини вона токсична навіть у малих дозах, тому вживати сирі плоди ні в якому разі не можна. Віддавайте перевагу баклажанам з тонкою шкіркою. Перед приготуванням за­мочуйте баклажани в солоній воді.

Галина Вербицька для газети «Добре здоров'я»

Читайте також: Смакуйте в міру, або Про користь та шкоду баштанних