Баклажани — піґулка від куріння

Баклажани належать до некрохмалистих овочів, тому підходять для харчу­вання людей з діабетом II типу, а також сприяють зниженню ар­теріального тиску та рівню «по­ганого» холестерину, профілак­тиці онкологічних захворювань.

Чим менша термічна оброб­ка, тим більше зберігається ко­рисних речовин. У баклажанах є аскорбінова кислота, вітамі­ни Е, К і групи В, мінерали (мідь, марганець, магній, залізо, ка­лій, фосфор), поліфеноли, хар­чові волокна…

Баклажани багаті на клітко­вину, антиоксиданти, корисні для судин, серця. Вони містять залізо та речовини, які беруть участь у його засвоєнні, що дуже важливо для профілактики залізодефіцитної анемії у жінок, включаючи вагітних та тих, що годують грудьми. Фолієва кис­лота (вітамін B9) необхідна тим, хто планує вагітність або вже при надії, оскільки вона бере участь у формуванні нервової системи майбутньої дитини.

Антиоксиданти у складі ба­клажанів сповільнюють процеси старіння та окислення в організ­мі. Вітамін C сприяє вироблен­ню колагену, покращуючи стан шкіри, а вітамін E знижує ри­зик розвитку атеросклерозу, що може віддалити вікові зміни. Ві­таміни групи B підтримують ро­боту нервової системи, допома­гаючи справлятися зі стресом та больовим синдромом. Су­динозміцнювальні речовини у баклажанах покращують елас­тичність судин і знижують їхню проникність, що актуально для профілактики варикозу у жінок.

Баклажани корисні й чолові­кам, особливо тим, хто хоче від­мовитися від куріння: нікотино­ва кислота, що є у них (вітамін B3, або РР), допомагає знизити по­тяг до нікотину. Крім того, віта­міни групи B, зокрема — B1 та B6, сприяють стійкості до стресу, під­тримують роботу нервової систе­ми та допомагають справлятися із розумовими та фізичними на­вантаженнями. Антиоксиданти зміцнюють судини та захищають серце, що важливо для профілак­тики серцево-судинних захворю­вань, особливо у зрілому віці.

Баклажани можна варити, го­тувати на грилі, тушкувати, ма­ринувати, їсти сирими та готу­вати з них ікру. Чим менше олії буде використано у процесі приготування, тим кориснішим буде «синенький». З ними ро­блять рулети, запіканки, рагу та різні заготовки на зиму. Майже у кожній країні є традиційні стра­ви із баклажанами. Наприклад, абсолютний французький хіт — рататуй, а в Азії дуже популяр­ний салат із хрусткими баклажа­нами у кисло-солодкому соусі.

Якщо м’якуш баклажана ближчий до зеленого відтінку і швидко буріє на зрізі, це ознака високого вмісту соланіну. Позбу­тися гіркоти можна, якщо зріза­ти шкірку, але тоді і більшість ко­рисних речовин буде втрачено. Ощадний варіант: нарізані шма­точки баклажана витримати у солоній воді пів години або пе­ресипати сіллю і через 20−30 хв ретельно промити.

Баклажани парміджано

150 г томатної пасти, 300 г баклажанів, 15 г борошна, 30 г олії, 60 г сиру моцарела, 10 г пармезану, 5 г базиліку.

Очистити баклажани від шкірки, нарізати пластинами і посолити. Залишити на кіль­ка хвилин, щоб дати соку стек­ти. Обсмажити у фритюрі та ви­класти на паперову серветку.

У форму рівномірно вилити томатну пасту, викласти шара­ми баклажани і моцарелу. По­сипати натертим пармезаном, посіченим базиліком, сухим орегано. Так зробити три шари.

Запікати у духовці за темпе­ратури 20°С 15 хв. Трохи охоло­дити і подавати.

Віяло з баклажана

1 великий баклажан, 2 по­мідори, 1 солодкий перець, 1 зубчик часнику, 80 г твер­дого сиру, 2 гілочки петруш­ки, 1 ст. ложка оливкової олії, ½ ч. ложки меленої папри­ки, сіль і чорний мелений пе­рець — до смаку.

Баклажан вимити й обсуши­ти паперовими рушниками. Го­стрим ножем розрізати плід уздовж на пластини, не прорізаючи до плодоніжки.

Помідори нарізати тонки­ми кружальцями, солодкий пе­рець — кільцями, часник — тон­кими кружальцями, твердий сир — скибочками. Петрушку дуже дрібно посікти.

Нагріти духовку до 180°C. Ви­класти підготовлений баклажан віялом у форму для запікання. Розкласти між розрізами кру­жальця помідора, часнику, пер­цю і сиру.

Посипати подрібненою пе­трушкою (частину її можна роз­поділити між пластинами з ово­чами). Посолити і поперчити до смаку.

Оливкову олію перемішати із меленою паприкою. За допомо­гою пензлика змастити суміш­шю віяло з баклажана з овоча­ми. Запікати 30 хв.

Ікра по-одеськи

1 кг баклажанів, 400 г ци­булі, 2 великі зубчики часни­ку, 100 мл олії, 50 г томат­ної пасти, 1 ч. ложка солі, 1 ч. ложка цукру, 1 ч. лож­ка яблучного оцту, мелений чорний перець — до смаку.

Баклажани вимити й обсуши­ти рушником. Нагріти духовку до 230−240°C. Викласти бакла­жани на деко, вистелене папе­ром для випікання. Баклажа­ни наколоти виделкою, запікати 30−40 хв (залежно від розміру плодів). Перекласти запечені баклажани у каструлю, накри­ти її і загорнути у товстий руш­ник на 15 хв.

Викласти баклажани на дошку і дати їм трохи охолонути. Очистити від шкірки. М’якуш ба­клажанів посікти ножем на ма­ленькі шматочки.

У каструлі або глибокій па­тельні з товстим дном підсма­жити на олії посічену цибулю. Додати томатну пасту. Тушку­вати, помішуючи, 5−7 хв. Дода­ти подрібнені баклажани. Пере­мішати і тушкувати під кришкою на малому вогні ще 5 хв.

Посолити, поперчити, при­правити цукром. Додати ви­чавлений часник і влити оцет. Тушкувати під кришкою 7 хв, пе­ріодично помішуючи.

Зняти каструлю чи пательню із баклажанною ікрою з вогню. Розкласти її у простерилізовані банки. Закрити кришками і пе­ревернути на рушник.

Охололу ікру перенести для зберігання у холодильник.