Учасник АТО став фотолітописцем рідного села

Частина його ліричних, наповнених потужною енергетикою і високими смислами робіт, стала персональною виставкою. Її цей простий сільський трудяга показав краянам на лоні рідної природи, в альтанці-артгалереї, що височіє над річкою.

Кожна із цих світлин — як художнє по­лотно, як фотоновела. У буденних епі­зодах-картинках сільського життя ав­тор уміє побачити незвичне, особливе. Чи то йдеться про силуети коней у зо­лотій заграві вечірнього сонця, синьо-жовте, як прапор, небо над устянськими просторами, химерну стежку серед буй­ної зелені, романтично загадкову річку у різні пори року, компанійського леле­ку, який затесався у товариство гусей, чи про підвісний міст-кладку, що, наче коромислом, єднає Дністрові береги. «Після перегляду фотокартин Богда­на Місюка мені здалося, що повернув­ся у своє далеке дитинство», — сказав у розмові з кореспондентом «Високо­го Замку» кандидат наук, заслужений працівник сільського господарства Бо­рис Данилів. Вражений побаченим, він, як і десяток інших відвідувачів виставки, придбав на пам’ять одну із картин сіль­ського фотографа. Виручені кошти підуть на розвиток Устя, підтримку його туристичної привабливості.

45-річний Богдан Місюк не є дипло­мованим фотомайстром, він самоуч­ка. В юності вчився на тракториста, знається на будівництві. У селі поважа­ють його як людину з активною грома­дянською позицією. У найдраматичніші моменти Революції Гідності був серед її учасників. На початку російсько-укра­їнської війни пішов на фронт. Серед ба­гатьох його захоплень — садівництво, читання книг, веломандрівки, участь в екологічних і культурно-мистецьких ак­ціях. Усе, що відбувається у селі, не об­ходиться без його рук.

Фотографія — улюблена справа. За зароблені у Чехії кошти придбав собі не авто, як інші, а камеру. Уже багато років щоденно творить фотолітопис рідного краю. Майстерність сільського ентузі­аста високо оцінили у спеціалізованому журналі «Світло і Тінь». Найбільше Бог­дан Місюк дорожить думкою односель­ців. Одна із землячок, Леся Демчук, назвала цього фотохудожника «справ­жнім амбасадором Устя».