Синій, золото і тиша: «Кольорові модуляції» Олександра Мурашка

Коли заходиш у зали Національного музею імені Андрея Шептицького, де, власне і відкрили виставку робіт Олександра Мурашка, у першу мить втрачаєш дар мови. Неймовірні кольори, блиск в очах «героїв» полотен, ніби були намальовані лише вчора, а фарба ще не висохла. Ніби й не минуло понад століття цим роботам, ніби й не було тих двох воєн у ХХ столітті і тієї страшної, яку переживаємо у ХХІ-му. Їх не просто зберегли — кожна робота має неймовірну енергетику і випромінює світло.

Мурашко сьогодні звучить напрочуд сучасно. Його живопис — це не лише академічна майстерність, а передусім емоція світла, ритм кольору і вміння бачити людину крізь атмосферу. Саме на цьому акцентувала на відкритті кураторка проєкту Марина Дроботюк, яка у своїй розповіді пропонує поглянути на творчість художника як на послідовну історію кольорових трансформацій — від стриманих сірих тонів раннього періоду до майже музичних синіх, бузкових та золотавих модуляцій зрілих полотен.

Експозиція об'єднує понад 60 живописних і графічних робіт із колекції Національного художнього музею України та львівського музею. Серед них — знакові твори, рідкісні акварелі, архівні світлини та документи, які дозволяють побачити Мурашка не лише як художника, а як людину європейського масштабу, яка формувала модерні українські мистецькі процеси.

Особливу увагу організатори приділили драматургії простору. Виставка не просто демонструє картини — вона веде глядача через зміни внутрішнього світу художника. Тут колір стає мовою часу: рожево-золотаві імпресіоністичні нюанси змінюються глибокими фіолетами, а згодом — насиченим синім, який став своєрідним підписом Мурашка. Саме цей рух кольору і став основою назви «Кольорові модуляції».

Неможливо описати кожну роботу митця, але, на мою думку, особливої уваги заслуговує картина «Дівчина у червоному капелюсі», написана на полотні у 1902−1903 роках. На звороті полотна міститься печатка фірмиFoinet et Lefebvre (1897−1904) — крамниці художніх товарів у Парижі на вулиці Нотр-Дам-де-Шан, 54, що за кілька камʼяниць від однієї з майстерень Олександра Мурашка (його будинок був під номером 70). Поль Фуане був ключовою постаттю для міжнародної мистецької спільноти Парижа, він постачав матеріали британським та американським художникам. Наявність цієї печатки на звороті картини ставить роботу Мурашка в один контекст із творами його видатних сучасників — Джона Сінгера Сарджента, Джеймса Вістлера та Волтера Сікерта.

Виставка «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції» — це не лише музейна подія, а можливість побачити, наскільки європейським і водночас глибоко українським було наше мистецтво ще понад сто років тому…