Небезпечні кліщі

Із настанням довгоочікуваного тепла чимало людей вирушають на природу, до лісу чи просто у міський парк. Проте приємний відпочинок може зіпсувати небезпечний укус кліща. Лише цьогорічного квітня в 11 мешканців Львівщини діагностували хворобу Лайма, яку спричинили укуси кліщів. Загалом по медичну допомогу з початку сезону звернулося вже 40 «жертв» цих небезпечних комах, повідомила Наталія Іванченко-Тімко, в. о. генерального директора Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України.

Серйозне занепокоєння викликає той факт, що кліщі-переносники упродовж останніх років з’являються у зелених зонах та парках міста, як-от Високий замок, 700-річчя Львова, Замарсти­нівський, імені Івана Франка, Зне­сіння, Шевченківський гай, Погулянка тощо, а також у районах Сихова, вул. Любінської, Орлика, Брюхович, Винник та в усіх околицях міста. Кліщі активізу­ються з другої декади квітня до серед­ини липня. Другий пік їхньої активності припадає на кінець серпня — середину жовтня. З метою знищення кліщів про­водиться акарицидна обробка на від­критій місцевості.

«Підступність кліщів полягає у тому, що вони присмоктуються до тіла людини непомітно і безболісно, внаслідок чого кліщів виявляють наступного дня, — за­стерігає Наталя Іванченко-Тімко. — Іксо­дові кліщі є носіями збудників багатьох вірусних та інфекційних захворювань людей і тварин. Найнебезпечніша серед них хвороба Лайма, або бореліоз».

— Ураження головного мозку та пе­риферичної системи, запальні процеси в суглобах та незворотні ушкодження шкіри, кардіоміопатія, затримка розу­мового та фізичного розвитку у дітей — це далеко не повний перелік можливих проявів хронічного бореліозу, — розпо­відає столичний лікар-інфекціоніст Олександр Ткачов. — Інкубаційний пе­ріод (період з моменту зараження збуд­ником до появи перших клінічних ознак) триває від 2 до 30 днів, у середньому 14 днів. Клінічну картину кліщового бо­реліозу умовно поділяють на 3 періоди. Перший триває в середньому 7 днів, спостерігається синдром інтоксикації: головний біль, озноб, нудота, темпера­тура від субфебрильної до 40 °C, болі у м’язах і суглобах, виражена слабкість, швидка втомлюваність, сонливість та ураження шкіри. На місці присмоктуван­ня кліща з’являється червона пляма або папула — еритема, яка досягає розмірів від 1 до 6 см і більше, болюча, часто супроводжується свербінням, форма її округла або овальна, рідше — неправиль­на. Еритема є основною клінічною озна­кою хвороби Лайма. Вона може бути єдиним симптомом захворювання, про­те захворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що ускладнює клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливе лише за допомогою лабора­торних методів дослідження.

Якщо захворювання не лікувати, роз­вивається другий період, який характе­ризується виникненням ускладнень з боку нервової системи, серця, опорно-рухового апарату, що розвиваються на 2−4-му тижні хвороби.

Третій період характеризується ура­женням суглобів. Він починається через 2 місяці і пізніше від початку хвороби, іноді через 2 роки. Зазвичай уражають­ся великі суглоби, особливо колінні, не­рідко з односторонньою локалізацією.

«Найкраще видалити кліща з тіла може хірург, — наголошує Олександр Ткачов. — Проте в екстрених випадках для самостійного видалення скористай­теся одним зі способів: захопіть кліща пінцетом або пальцями, обгорнутими чистою марлею якомога ближче до „го­лівки“, обережно, розгойдуючи його з боку в бік, витягніть зі шкіри. Якщо „го­лівка“ відірвалася і виглядає на шкірі чорною цяткою, місце присмоктування протріть спиртом і видаліть її стериль­ною голкою. Не варто наносити на кліща масляні розчини чи будь-які пов’язки. Після його вилучення необхідно ретель­но вимити руки з милом». Знятого клі­ща слід спалити або залити окропом, а якщо хочете відвезти на експертизу, то покласти в баночку і зберігати її в холод­ному місці. Деякі лабораторії прийма­ють тільки живих кліщів, доставлених не пізніше ніж через два дні після укусу. У будь-якому випадку після зняття кліща зверніться до лікаря-інфекціоніста.

Кліщі підстерігають «донора» у висо­кій траві, на кущах. Вони відчувають за­пах людини або тварини за 10−15 м і спо­взаються на нього. Присмоктується кліщ лише в певних місцях, де шкіра тонка (за вухами, на шиї, у пахових ділянках).

«Застерегти себе і близьких від на­паду кліщів можна. Збираючись на природу, візьміть з собою репеленти (спеціальні аерозолі або креми, що від­лякують кровосисних паразитів), — ре­комендує Наталія Іванченко-Тімко. — Не забудьте одягнути головний убір. Відпочивайте на сонячних відкритих галяви­нах, а не біля кущів, ходіть посередині стежин. Одяг повинен бути світлих то­нів (кліщів на ньому легше виявити) і, за можливості, з довгими рукавами і щіль­ними манжетами на зап’ястях, щільно облягаючі штани і високе взуття. Під час прогулянки оглядайте себе і своїх близь­ких щодві -три години, а після повернен­ня додому негайно зніміть одяг, витрусіть (тільки не у квартирі) і виперіть його за високої температури. Ретельно огляньте себе, особливо ділянки тіла, прикриті во­лоссям (голова, пах, пахви), не забудьте й про домашніх улюбленців, якщо вони супроводжували вас на прогулянці».