Триває сезон кліщів!

Із настанням тепла чимало людей вирушають на природу, до лісу чи просто у міський парк. Проте приємний відпочинок може зіпсувати небезпечний укус кліща. За повідомленням Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, у першому кварталі цього року у 21 жителя Львівщини діагностували хворобу Лайма, яку спричинили укуси кліщів. Більшість хворих — 12 осіб — львів'яни, решта — жителі області, зокрема Львівського, Золочівського, Яворівського, Самбірського, Дрогобицького районів, а також міст Трускавця та Дрогобича. Що характерно, частина інфікованих заразилися ще торішньої пізньої осені, а по медичну допомогу звернулися лише через певний час, коли хвороба почала прогресувати. Цьогоріч у лабораторії ЛОЦКПХ МОЗ України обстежено 12 кліщів, наразі переносників небезпечних хвороб не виявлено.

Ураження головного мозку та периферичної системи, запальні про­цеси в суглобах та незворотні ушкодження шкіри, кардіоміопатія, затримка розумового та фізичного розвитку у дітей — це далеко не повний перелік можливих проявів хронічного бореліозу. «Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак) триває до 30 днів, — інформує Ганна Костів, лікар-епідеміолог ЛОЦКПХ МОЗ України. — Клінічні симп­томи: болі в суглобах, м’язах, незначне підвищення темпе­ратури тіла та поява мігруючої еритеми».

Червона пляма, або папу­ла-еритема, що з’являється на місці присмоктування клі­ща, — основна клінічна ознака хвороби Лайма. Вона досягає розмірів від 1 до 6 см і більше, часто болюча, супроводжу­ється свербінням, форма її округла або овальна, рідше — неправильна. «Еритема може перебігати без гарячки і без ін­токсикації та бути єдиним симп­томом захворювання, проте за­хворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що ускладнює клінічну діагностику, — говорить лікар-інфекціоніст Олек­сандр Ковальчук. — З появою еритеми слід негайно зверну­тися до лікаря, адже хвороба добре лікується на початковій стадії. Якщо захворювання не лікувати, розвивається другий період, який характеризується виникненням ускладнень з боку нервової системи, серця, опо­рно-рухового апарату. Третій період характеризується ура­женням суглобів. Він почина­ється через 2 місяці і пізніше від початку хвороби».

Кліщі підстерігають «доно­ра» у високій траві, на кущах. Вони відчувають запах людини або тварини за 10−15 м і спо­взаються на нього. Присмокту­ється кліщ лише в певних міс­цях, де шкіра тонка (за вухами, на шиї, у пахових ділянках). Ме­дики застерігають: збираючись на природу, обробіть відкриті ділянки тіла репелентами (спе­ціальні аерозолі або креми від­лякують кровосисних парази­тів). «Одяг повинен бути світлих тонів (кліщів на ній легше вия­вити), краще з довгими рукава­ми та манжетами на зап’ястях, щільно облягаючі штани і висо­ке взуття, — рекомендує Ганна Костів. — Не забудьте одягнути головний убір. Відпочивайте на сонячних відкритих галявинах, а не біля кущів, під деревами, ходіть посередині стежин. Під час прогулянки оглядайте себе і своїх близьких щодві-три годи­ни, а після повернення додому негайно зніміть одяг, витрусіть (тільки не у квартирі). Ретель­но огляньте себе, особливо ділянки тіла з тонкою шкірою, не забудьте й про домашніх улюбленців, якщо вони супро­воджували вас на прогулянці. Кліщів можна принести в до­мівку і з квітами, ягодами, які ви зібрали на природі».

Завідувачка лабораторії особливо небезпечних ін­фекцій ЛОЦКПХ МОЗ України Оксана Семенишин рекомен­дує не лякатися кліща, якого виявили на одязі, адже він не становить небезпеки. «На ана­ліз слід брати кліща, який вас вкусив, присмоктався до тіла. Знятого кліща слід помістити в контейнер, забезпечивши йому доступ повітря і вологи, — по­класти шматок добре зволоже­ної марлі, зберігати в холодно­му місці й доставити живим до вірусологічної або лабораторії особливо небезпечних інфек­цій», — інформує фахівчиня.

Щоб позбутися «знахідки», краще звернутися до медиків, проте в екстрених випадках для самостійного видалення скористайтеся одним зі спо­собів. «Захопіть кліща пінце­том або пальцями, обгорнути­ми чистою марлею, якомога ближче до голівки, обережно, розгойдуючи його з боку в бік, витягніть зі шкіри. Якщо під час видалення „голівка“, яка ви­глядає на шкірі чорною цяткою відірвалася, місце присмокту­вання протріть спиртом і ви­даліть її стерильною голкою. Не варто наносити на кліща масляні розчини чи будь-які пов’язки», — говорить хірург Олександр Магура.

Зараження малоймовірне, якщо кліщ пробув на шкірі мен­ше, ніж 24 години, — стверджу­ють фахівці Першого медично­го об'єднання Львова. — Якщо довше, то слід звернутися до лікаря. За потреби вам про­ведуть імуноферментне до­слідження крові на виявлення антитіл до бореліозу, інші об­стеження, призначать відпо­відне лікування. І хоча не кожен кліщ є заразним, все ж його слід розглядати як потенційно­го переносника небезпечних захворювань: вірусного клі­щового енцефаліту, хвороби Лайма, анаплазмозу, туляремії та багатьох інших. Тож у будь-якому випадку після зняття клі­ща зверніться до лікаря-інфек­ціоніста.