Передплатити

«Заробляю, як Ярина на віниках. Сама собі плачу за задоволення»

Ольга Подлєсна з Кропивниччини виготовляє унікальні ляльки


Фото з архіву Ольги Подлєсної

Не могла відвести очей від ляльок, які робить Ольга Подлєсна зі села Злинки Кіровоградської області. Це не просто іграшки для малечі, а красиві, усміхнені «дівчатка» і «хлопчики», очі яких світяться щастям. Мабуть, через те, що їхня «мама» вдихає у них неймовірну любов і щирість.

Пані Ольга вивчилася на бухгалтера, однак доля так розпорядилася, що треба було увесь час присвя­тити домашній господарці — курочкам і свинкам дати їсти, на городі все посадити і зібра­ти. Довелося звільнитися з ро­боти. Діти виросли, чоловік-залізничник з ранку до вечора на роботі… Аби не нудьгувати, почала майструвати ляльки-«тиквоголовки». А згодом вирі­шила робити «великоніжки», у яких нема намальованого лич­ка.

— Спочатку це було як хобі, — розповіла журналістці «ВЗ» Ольга Подлєсна. — А три роки тому я почала виготовляти ляльки професійно. Попри те, що дивилася в Інтернеті, як інші люди працюють над ляльками, не могла нічого корисного по­черпнути для себе. Нічого мені не подобалося. Тому над обра­зами, стилем працювала сама. В Інтернеті ляльки — м’які, а я вирішила робити твердих кра­сунь. Зверху покриваю їх акри­лом, щоб ними могли бавитися дітки.

— Де берете матеріал?

— Замовляю. Скільки разів попеклася… Замовляю одне, обіцяють, що саме те, що хочу, надішлють. Отримую — зовсім не т. е. І лише на десятий раз радію: ось надіслали нарешті якісний матеріал. У мене вдо­ма вже такі склади! Дивуюся, як чоловік мене з дому не вигнав (Сміється. — Г. Я.). Уже усі за­кутки заклала тканинами, яких досі не використала, бо це не те, що мені підходить.

— Бачила, що ви і за фото­графією можете людинопо­дібну ляльку зробити…

— Це буде не зовсім портрет­на лялька, але схожість до ори­гіналу буде. Колір очей і во­лосся буде дотримано. Одяг також. От замовила жінка пі­лота МАУ, просила, щоб був русявий і очі мав холодно-сі­рі… Інша жінка замовила, щоб лялька була з бандурою і мала відповідний віночок — скинула фото віночка. Казала, що я ро­блю не такі віночки, як у них у колективі бандуристів. Зроби­ла і віночок, і бандуру. Намага­юся догодити людям.

— То, мабуть, і заробок ма­єте непоганий?

— Та де там. Як Ярина на ві­никах (Сміється. — Г. Я.). Сама собі плачу за власне задово­лення. Матеріали страшенно дорогі. Люди грошей не мають. Тому і лялька заввишки 35 сан­тиметрів з натуральним ляль­ковим волоссям і ляльковими віями, у пишній сукні чи у мод­них джинсах коштує у мене лише 450 гривень. Хіба мо­жуть купити у мене ляльку за 800 гривень, якщо завтра лю­дина не буде мати грошей на хліб? Хіба що може бути дуже багата людина, щоб вона собі дозволила таку дорогу ляль­ку. Тому беру практично тільки за використаний матеріал. Що­правда, був випадок, коли мені написала заможна жінка. Ска­зала, що колекціонує відьмо­чок і готова заплатити 600 гри­вень. Але в основному купують діткам. Приємно, коли люди, які давно купили у мене ляль­ки, пишуть — одяг нашої лялеч­ки вже зносився, пошийте нам щось новеньке, до прикладу, дублянку, шапочку, нову суке­ночку… Так виглядає, що ляль­ка ще ціла! Вона ще не зноси­лася! І я на радощах додаю ще й пишну спідничку.

Я завжди кладу запасний одяг у коробку. Якщо роблю ляльку у спідничці, то у коробку докладаю джинси, або навпа­ки. Це йде у подарунок. Щоб дитина могла бавитися. Мої ляльки взуті у черевички. Що­правда, не з чистої шкіри, а із замінника. Пробувала на по­чатках робити шкіряне взуття, але воно виходило дорожче, ніж сама лялька.

— Як довго працюєте над однією лялькою?

— Повні чотири дні. Але це у тому випадку, якщо не ро­блю нічого на городі. Живність не хоче чекати, поки я робити­му ляльку. Тримаємо і качок, і свиней. Але щоб нагодувати, це ж треба ще й приготувати… Тому, як правило, лялькам при­свячую лише вечори, коли обі­йду всю господарку.

— То якщо падає дощ, мо­жете більше часу присвяти­ти лялькам?

— О, це така краса. Як я лю­блю дощ! А ще завірюха… Ніхто мене не чіпає, я насолоджуюся лялькарством. Головне, щоб мій чоловік Михайло не знав, скіль­ки я заробляю (Сміється. — Г. Я.). Колись мені гроші за роботу скидали на його картку. А тепер у мене своя. Не хотіла, щоб Ми­хайло сварився, що беру не за роботу, а тільки за матеріали, які використала на виготовлен­ня ляльки. Бо як маю пояснити, що роблю це не заради заробіт­ку, а для власного задоволення!

— Траплялися випадки, що замовлення не хотіли заби­рати?

— Такого, щоб не сподобала­ся моя робота, не було. Але не раз траплялося, що замовила людина ляльку, а потім просить пробачення, бо не може скину­ти кошти. Але я знайшла вихід зі ситуації. Товаришую з благодій­ним фондом, який продає мою роботу з аукціону, а виручені ко­шти за конкретну ляльку йдуть на лікування якійсь дитині.

— Ваші ляльки, мабуть, і за кордон вже подорожують?

— Аякже! У грудні три ляльки полетіли до Канади. Кілька днів тому надіслала одну красуню у Литву. Тиждень тому дві ляль­ки вирушили у подорож до Пів­денної Кореї. Є мої ляльки й у Франції та Італії.