Серед двох сотень ляльок найпершою була українка з Буковини

Коли я була маленька, у мене, як у кожної дівчинки, були ляльки. Не так, правда, багато, але кілька радянсько-українського виробництва було. Та коли мені подарували першу німецьку ляльку, я почувалася найщасливішою дитиною у світі. Мені так хотілося розчесати її солом’яного кольору кучері. Але я не мала права — мама завжди стежила, щоб з ляльки не впала жодна волосинка. Бо за неї «святий Миколай» віддав мало не пів зарплати… З роками мої ляльки «поїхали» у село, а деякі спочили на смітнику. Бо я — виросла! Але мені навіть у голову не прийшло зберегти бодай одну-дві або для моїх майбутніх дітей, або для колекції. Мабуть, не так сильно я любила ляльки, як їх любить директорка туристичної фірми «Карпатія-Галич-Тур» Любов-Теодозія Микитка.

Коли я вперше завітала до Любові Михайлівни, була приємно вражена. На той час понад 150 ляльок чемно порозсідалися на полицях в офісі. Тут представлені «красунечки» у національних костюмах з майже 50 країн світу. Двічі на рік лялькам роблять «генеральне прибирання», але жодної таблички в офісі «руками не чіпати» — нема. Тут можна чіпати все, особливо дітям.

А з чого все почалося?

— 2005-го я заснувала туристичну фірму, — розповіла журналістці «ВЗ» Любов Михайлівна. — Це була така гарна дата 5.05.2005. Одна з моїх добрих приятельок Людмила прийшла мене привітати і подарувала ляльку-українку з Буковини — Я її поставила у шафку за скло. Наміру збирати колекцію, звісно, у мене не було. Якось прийшла до мене туристка, якій я сприяла у поїздці до Чорногорії, і за місяць привезла мені аж двох ляльок-чорногорок. З цього і почалася моя колекція. Коли мене хтось запитував: «Що тобі привезти з-за кордону?», — завжди замовляла ляльку. Але обов’язково, щоб була у національному костюмі цієї країни. Коли мій син повернувся з Америки, де він був за програмою «Ворк енд тревел», також подарував мені ляльку. Оскільки там нема національного костюма і ляльок, відповідно, у них не одягають, він привіз мені… Обаму, який у той час був президентом країни.

Далі з Херсона пані Любі привезли козачку і козака, зроблених з мушель. Є у колекції українки з різних регіонів нашої країни.

Кілька днів дому я у справах завітала до Любові-Теодозії Микитки, і мої очі просто округлилися. Там додалося стільки красунь і красунчиків, що очей годі відвести.

З Ізраїлю пані Люба привезла «єврея». Потім ще такого ж старого єврея замовила через соцмережі в однієї майстрині-українки за півтори тисячі гривень. Він їй настільки сподобався, що пані Люба вирішила не шкодувати грошей, і стати клієнткою цієї жінки. Замовила собі ще «домовичка» за 2500 грн, який приносить щастя і добробут.

Оскільки у колекції не було ляльки-фінки, попросила в української майстрині зробити її. І майстриня постаралася — змайструвала ціле подружжя.

— Бачу є окрема японська колекція. А які ляльки екзотичні?

— Є ляльки привезені з Кореї, Таїланду, Японії. Є і такі, якими дорожу особливо. До прикладу, є маленька лялечка, виготовлена у Франції ще у ХVІІІ столітті, яку я придбала років 12 тому. Її здали в антикварну крамницю на площі Ринок. Виклала за неї 50 доларів. Це були космічні на той час гроші. Але я не могла її не купити.

— Може, у ляльках — ваша душа, яка так мріяла про доньку?

— Доньки мені Бог не дав (сміється. — Г.Я.). Вирішив мене нагородити двома синами. Зате у мене внучка Єва. Вона, на жаль, живе дуже далеко. Приїжджала до мене у гості, я їй дозволяла не лише потримати у руках, а й пошарпати за волосся ту ляльку, яка їй найбільше сподобалася. Але у мене є ще одна внучка Софійка — донька моєї племінниці. Вона дуже чемна дитина. Може взяти ляльку, потримати і поставити на ту поличку, звідки взяла.

— Для інших це недоторканний скарб?

— Та що ви?! До мене приходять клієнти з маленькими дітьми. Поки батьки вирішують серйозні туристичні справи, діти можуть бавитися будь-якою лялькою, аби тільки їй не"вкоротили віку"..

Найдорожчими у цій колекції, за словами пані Люби, є дві ляльки. Ні, не за вартістю, а за цінністю. Перша — українка, з якої все й почалося. І «повненька кралечка», яку її діти привезли з Гаваїв.