Торт-автобус замовив водій

Львів’янка Оксана Дацюк солодощі випікає давно. Але віднедавна Оксана стала знаменитою — фото її торта, точнісінької копії рейсового автобуса № 61 фірми «Електрон», облетіло соціальні мережі.

— Цей торт-автобус у мене замовив во­дій маршруту № 61, який 22 січня святкував свій день наро­дження, — каже Оксана. — Іменинник Воло­димир вирішив здивувати своїх гостей, от і під­казав ідею. Володимир — моло­дець, бо дав мені волю у фанта­зії щодо ваги і начинки торта.

За словами майстрині, салон автобуса начинений «П'яною вишнею», але не з типовим мас­ляним кремом, а з маскарпо­не, що додає торту особливої ніжності. Усі деталі до автобуса Оксана зробила власноруч — ко­леса, двері, вікна… І усі вони їс­тівні.

— А з чого все почалося?

— Колись пекла тільки для своєї родини — на вихідні, щоб щось було до чаю-кави. А по­тім подруга попросила спек­ти на день народження, сусід­ка, родичка сусідки… Спочатку це було як хобі, яке згодом пе­реросло у роботу.

— Вчилися на кондитера?

— Ні. Жодних кулінарних курсів не закінчувала. За осві­тою — журналістка, закінчила університет імені Івана Фран­ка. Але виготовлення соло­дощів, тістечок і навіть цуке­рок «вивчала» сама. Інтернет допомагав, трохи докладала власної фантазії. Моїй донеч­ці минуло 13 років. Коли тіль­ки народилася, мама мені ка­зала: «Дитина заснула. Йди ляж біля неї, відпочинь». Але я про це навіть не хотіла слухати — місила мастику, робила пер­ші, ще тоді такі жахливі, квіти для декору…

— Якого розміру був най­більший ваш торт?

— 16 кілограмів. Це був ве­сільний торт.

— Як довго працюєте над виробом?

— Усе залежить від декору. Начинка багато часу не заби­рає. Над оформленням деяких тортів доводиться попрацюва­ти навіть кілька днів. Усі фігур­ки — оленятка, єдинороги, трак­торці і машинки роблю сама.

— Свої тортики любите їсти?

— Я не солодкоїжка. Хіба що зроблю щось новеньке, особли­ве, то можу скуштувати. Але у мене вдома є кому пробувати. Нема такого дня, щоб вдома не було чогось солодкого. Одного разу так вийшло, що не встигла, то перше запитання до мене було: «А як то — нема нічого со­лодкого?». Такого, щоб у мене не було чогось до чаю, не буває. Це має бути або тортик, або цу­керки, які роблю сама, бо зви­чайним пляцком з яблуками вже їх не здивуєш…