Автор торта «Ужгород» щодня годує переселенців хлібом

44-річний кондитер, шоколатьє Валентин Штефаньо, який відомий не лише в Україні, а й Європі працює «солодким волонтером» з першого дня широкомасштабного вторгнення рф. Його кондитерська в центрі Ужгорода щодня приймає десятки ВПО. Людей годують хлібом, солодощами, роздають продуктові набори та іншу гуманітарну допомогу (набори для дітей до двох річного віку). Валентин Штефаньо уже півтора року, як розширив горизонти свого кондитерського фаху — волонтерить, працює в тилу та вірить в перемогу України.

Писанка з французького шоколаду, портрет Майкла Джексона, сакури в снігу…

Про соціальні проєкти знаменитого Валентина Штефаньо поспілкувалася з ним особисто в рамках престуру від Харківського пресклубу. Для Львова пан Валентин — відома персона. До війни власноруч щороку виготовляв на Святі шоколаду шоколадне місто Львів, де використав тонни солодкого продукту. «Львів у шоколаді» — це ратуша, костели, пам’ятки архітектури і навіть залізнична колія з рухомим шоколадним потягом… Штефаньо зізнався «ВЗ», що над створенням міста Лева з шоколаду довелося працювати три дні. У 2011 році кондитер встановив рекорд України — з 15 тисяч шоколадних доміно розміром 50 на 25 мм склав велетенське шоколадне серце, яке присвятив Дню святого Валентина.

Шоколадний Львів — не єдиний кондитерський проєкт-рекорд корінного ужгородця. У 2009 році його шоколадна писанка вагою 22,5 кілограми потрапила до Книги рекордів України. Пасхальне яйце виготовлене з молочного французького шоколаду, зверху розписане білим шоколадом. У 2010 році на річницю смерті співака Майкла Джексона виготовив величезний шоколадний портрет зірки. На створення картини використали 34 кілограм шоколаду. Через кілька років Валентин створив найбільший меблевий набір з шоколаду в Закарпатській області. У 2018 році до Новорічних свят кондитер створив шоколадну ялинку висотою трохи більше метра. На створення ялинки використали 15 кілограмів шоколаду. Збирати солодке дерево допомагали діти українських військових. В цьому ж році на Віденському балу в Києві створив дерево з шоколаду (використав 15 кг продукту). Дерево дістався одному з гостей на благодійному аукціоні. У 2019 році до Різдвяних свят створив з шоколаду скульптуру «Чотири сезони», один з символічних мотивів — сакури в снігу.

Валентин Штефаньо — автор торта «Ужгород», який став солодкою візитівкою міста, як, наприклад, торт «Київ» у столиці. Каже, обидва торти схожі тим, що мають всередині багато фундука та фірмову начинку, яка тане у роті. Спробувала торт «Ужгород», засмакував. Але смачнішим його за «Київ» особисто не вважаю. Та й маркетинг столичного торта не зрівняється з ужгородським. Торт «Ужгород» вагою пів кілограма коштує майже 400 гривень.

«Зустрічали хлібом та сіллю»

Як кондитерська пана Штефаньо приймає переселенців? Валентин каже, що наплив ВПО був з перших днів війни. На день по допомогу зверталися до двох тисяч ВПО. Усі були розгублені, втомлені і, без сумніву, голодні. Люди прибували з евакуаційних потягів з однією-двома валізами. Захопити з собою якісь бодай сухі пайки не було змоги.

У кондитерській Штефаньо ВПО годували бутербродами, солодощами. Валентин Штефаньо особисто возив власноруч спечений хліб до гуманітарного штабу Ужгорода та до місць компактного проживання ВПО, зокрема гуртожитків.

«Годую ВПО хлібом дотепер, — каже ужгородський кондитер. — Потреби людей у їжі не зникли. Не кожен може самотужки вижити в час війни. Годуємо переважно людей старшого віку, які мають потребу в їжі. Навіть не рахував скільки буханок хліба роздаємо ВПО. Припускаю, що це орієнтовно до п’ятдесяти буханок в день. Годуємо всіх охочих щодня, без вихідних».

Валентин Шрефаньо пригадує, що в перші місяці війни його кондитерська не мала додаткового пекарського обладнання, щоб випікати хліб для ВПО в режимі нон-стоп. Це був один з найскладніших викликів кондитера.

«Знайшов в Німеччині одного хлопця, який безкоштовно надав нам піч, аби ми випікали хліб для гуманітарного центру, — продовжив розмову Валентин Штефаньо. — Зараз ми теж працюємо на цьому обладнанні, встигаємо забезпечити охочих хлібобулочними виробами. Моя громадянська позиція — кожен має допомагати тим, чим може. Навіть маленька допомага в масштабах країни рухає нас до перемоги».

Кондитер каже, що випікання благодійного хліба не завдає збитків кондитерській. «Вважаю, що шеф має працювати так само, як до війни і навіть трішечки більше, — продовжує розмову Валентин Штефаньо. — Українці теж мають працювати за принцом „трішечки більше“. Треба десь посунути себе в комфорті і працювати. Віримо в перемогу».

Валентин Штефаньо каже, що взяв на роботу п’ятьох ВПО. «У нас кондитером працювала молода дівчина зі східної України, — каже. — Коли вона поїхала до Слов’янська, де вона мешкала до війни — трапилася трагедія. Десь на Донеччині вона підірвалася на міні… Не повернулася до нас».

Попри те, що Закарпаття доволі безпечний регіон, зірковий кондитер з сумом каже, що в усіх закарпатців кардинально змінилося життя. На його думку, головна перевага місцевих — бізнес навчився бути гнучким. Вдалося пережити важку зиму з генераторами. Випікати щось в таких умовах був ще той квест..

«Місто Ужгород стало інтенсивніше жити, — продовжує розмову Валентин. — Тут мешкає багато людей зі сходу України, які ніколи не були на Закарпатті. Треба з розумінням до цього віднестися… Зустрічав ВПО, які взагалі ніколи не виїжджали зі свого регіону. Тому намагаємося їм розповідати про наші звичаї, традиції. Так усі українці між собою познайомляться».